Лапароскопічне лікування гігантських гриж стравохідного отвору діафрагми

Abstract

Мета. Оцінити результати лікування гігантських гриж стравохідного отвору діафрагми із застосуванням стандартної та вдосконаленої лапароскопічної техніки. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 82 пацієнтів із гігантськими грижами стравохідного отвору діафрагми (площа дефекту більше 20 см2 або міграція більше половини шлунка в середостіння), які оперовані лапароскопічно у 2015 – 2023 роках. Жінок було 49 (59,8%), чоловіків – 33 (40,2%) віком 49 – 79 років, середній вік пацієнтів становив (64 ± 7,6) року. Використано стандартну техніку круропластики з сітчастим імплантатом (14 пацієнтів) та вдосконалену методику з послаблювальними розрізами діафрагми і закриттям дефектів самофіксувальними сітками ProGrip (68 пацієнтів). У більшості пацієнтів виконано фундоплікацію за Ніссеном або за Тупе. Результати. У 81 (98,8%) із 82 пацієнтів операцію завершено лапароскопічно, лише у 1 пацієнта вдалися до конверсії. Жоден пацієнт у стаціонарі не помер. Загальна частота післяопераційних ускладнень, переважно легких, становила 13,4%. Після застосування сіток (n=14) частота ускладнень була високою: ерозію імплантата зі стриктурами стравоходу відмічено у 5 (35,7%) пацієнтів, міграцію сітки у просвіт стравоходу – у 2, мікроперфорацію з медіастинітом – у 1 пацієнта. Після операцій за удосконаленою методикою (n=68) серйозних ускладнень, пов’язаних із сіткою, не було; частота анатомічного рецидиву грижі за період спостереження 6 – 48 міс становила 10,3%. Виконання послаблювальних розрізів діафрагми запобігало надмірному натягу її ніжок та уможливлювало стабільне адекватне закриття дефекту. Висновки. Лапароскопічна корекція гігантських гриж стравохідного отвору діафрагми безпечна та ефективна процедура. Оскільки використання сітчастих імплантатів у конфігурації «keyhole» не позбавлена ризику тяжких ускладнень, їх варто застосовувати лише вибірково. Запропонована методика діафрагмальних послаблювальних розрізів із закриттям дефектів самофіксувальними сітками уможливлює мінімізацію ускладнень і низьку частоту рецидивів.