Peculiarities of neuro-endocrine-immune accompaniments of urate-losing/retaining kidneys

Abstract

On the first stage of project “Neuro-endocrine regulation of the clearance of nitrogenous metabolites” implementation, we found out of peculiarities of metabolic and neuro-endocrine accompaniments of urate-losing and urate-retaining kidneys. In this study, the battery of tests was supplemented with electroencephalography and immune tests performed on the same sample of patients. Materials and Methods. The object of observations were patients with chronic pyelonephritis in the phase of remission (34 males aged 23–70 years and 10 females aged 33–76 years). Testing was performed twice – on admission and after 7–10 days of standard balneotherapy on Truskavets’ Spa. The battery of tests was created in line with concepts functional-metabolic continuum and neuro-endocrine-immune network. The content of uric acid and creatinine was determined in daily urine and blood serum. In addition, the serum level of the main adaptation hormones and immune parameters was determined. The state of the autonomic and central nervous systems was assessed by the HRV and EEG methods respectively. Results. In 63.6% of cases, the renal clearance of uric acid was within the classical norm (±2у), in 12.5% it was moderately reduced, but in the remaining cases it was increased, including drastically in 3 cases. The method of discriminant analysis revealed 32 variables (in addition to clearance, fractional excretion, uricosuria and uricemia by definition, 14 EEG, 7 HRV, 4 blood pressure, and 3 endocrine), according to the totality of which all 4 clusters of uric acid clearance clearly differ from each other (classification accuracy 100%). Conclusion. Constitutionally distinct types of uric acid metabolism are accompanied by a specific constellation of EEG, HRV, endocrine and immune variables.

На першому етапі реалізації проекту «Нейро-ендокринна регуляція кліренсу азотистих метаболітів» ми з’ясували особливості метаболічного та нейроендокринного супроводу уратутрачаючих і уратутримуючих нирок. У цьому дослідженні набір тестів було доповнено електроенцефалографією та імунними тестами, проведеними на тій же вибірці пацієнтів. Матеріали та методи. Об’єктом спостереження були хворі на хронічний пієлонефрит у фазі ремісії (34 чоловіки віком 23–70 років та 10 жінок віком 33–76 років). Тестування проводили двічі – при надходженні та після 7–10 днів стандартної бальнеотерапії на курорті Трускавець. Батарея тестів була створена відповідно до концепцій функціонально-метаболічного континууму та нейро-ендокринно-імунної мережі. У добовій сечі та сироватці крові визначали вміст сечової кислоти та креатиніну. Крім того, визначали сироватковий рівень основних гормонів адаптації та показники імунітету. Стан вегетативної та центральної нервової системи оцінювали відповідно методом ВСР та ЕЕГ. Результати. У 63,6% випадків нирковий кліренс сечової кислоти знаходився в межах класичної норми (±2у), у 12,5% був помірно знижений, але в решті випадків був підвищений, у тому числі різко у 3 випадках. Метод дискримінантного аналізу виявив 32 змінні (крім кліренсу, фракційної екскреції, урикозурії та урикемії за визначенням, 14 ЕЕГ, 7 ВСР, 4 артеріального тиску та 3 ендокринних), за сукупністю яких всі 4 кластери кліренсу сечової кислоти чітко відрізняються один від одного (точність класифікації 100%). Висновок. Конституційно відмінні типи метаболізму сечової кислоти супроводжуються певною констеляцією ЕЕГ, ВСР, ендокринних та імунних змінних.