Проблема усвідомлення часу суб’єктом залишається актуальною, тому що феноменологічний та герменевтичний підходи недооцінені у диференціації потоку свідомості. Мета статті: встановити суб’єктні диференціації усвідомлення часу героя, оповідача, автобіографа як таких, що втілюють хронологічний, нативний час, наративний логос-час та ретенційний, діахронний час; виявити кореляцію між творчим потенціалом понять «часу», «свідомості» та їх герменевтичною, феноменологічною концептуалізацією.Методи: феноменологічні, герменевтичні (рікерівська герменевтика, класична інтерпретативна герменевтика, герменевтичний трикутник), літературознавчі, культурологічний кіномистецтва.Результати дослідження. Ми аналізуємо твори М. Пруста як «текст про минуле», у якому показано три виміри часу. Серія модерної філософічної літератури «потоку свідомості» М. Пруста є моделлю для дослідження декількох концептів філософів-сучасніків: А. Бергсон з концептами durée та часу, пам’яті, свідомості, Е. Гуссерль з концептами ретенції, інтенції, трансцендентального его, П. Рікер з концептами тексту, наративності, іншого. Висновки. Встановлено часову та суб’єктивну диференціацію в межах хронотопу «тексту про минуле» на прикладі творів М. Пруста. Суб’єктивна диференціація означає наявність героя, оповідача та автобіографа з відмінними часовими потоками, що по-різному усвідомлюються, але мають кореляції. Герою притаманний хронологічний, нативний час. Логос-час на рівні оповідача організує наративний текстовий хронотоп та потоки часу та свідомості. Автобіограф занурений у ретенційний час, який сполучає його з персонажем твору на рівнях феноменологічного інтенційного часового потоку, потоку свідомості та суб’єктивного «іншого».
The problem of the subject’s awareness of time remains relevant because the phenomenological and hermeneutic approaches are underestimated in the differentiation of the stream of consciousness.The purpose to establish subjective differentiations of the awareness of time of the hero, narrator, autobiographer as those that embody chronological, native time, narrative logos-time and retentional, diachronic time; to reveal the correlation between the creative potential of the concepts of time, consciousness and their hermeneutic, phenomenological conceptualization.Methods: phenomenological, hermeneutic (Rikerian hermeneutics, hermeneutic triangle), literary studies, cultural studies, film studies.Results. The series of modern philosophical literature «stream of consciousness» by M. Proust is a model for the study of several concepts of contemporary philosophers: H. Bergson with the concepts of durée and time, memory, consciousness, E. Husserl with the concepts of retention, intention, transcendental ego, P. Ricoeur with the concepts of text, narrativity, other.Conclusions. Temporal and subjective differentiation within the chronotope of the «text about the past» is established using the example of the works of M. Proust. Subjective differentiation means the presence of a hero, a narrator, and an autobiographer with distinct temporal flows that are perceived subjective differently but have correlations. The hero has a chronological, native time. Logos-time at the level of the narrator organizes the narrative textual chronotop and the flows of time and consciousness. The autobiographer is immersed in retention time, which connect him with the character of the work at the levels of phenomenological intentional temporal flow, stream of consciousness, and subjective other.
