Ovarian cancer ranks first among gynaecological cancers in terms of mortality, mainly
due to late detection and high recurrence rates. The standard treatment for late stages remains
cytoreductive surgery combined with systemic chemotherapy. However, survival and quality
of life for patients receiving traditional treatment remain unsatisfactory. The aim of the study
was to analyse the quality of life of patients with primary advanced ovarian cancer depending
on the type of personalised management before the start of specialised treatment, after
cytoreductive surgery in the early and late postoperative periods, during chemotherapy and after
the end of specialised treatment.
Materials and methods. A comparative analysis of the results of clinical examination
and treatment of 74 patients with primary serous adenocarcinoma of the ovary, stages III–IV
(FIGO 2015), was performed: Group IA – patients with primary ovarian cancer who underwent
primary cytoreductive surgery (PDS) + adjuvant chemotherapy (ACT) – 43 patients; Group IB
– patients with primary ovarian cancer who underwent neoadjuvant chemotherapy (NACT) +
interval cytoreductive surgery (IDS) + adjuvant chemotherapy – 16 patients; IC group – patients
with primary ovarian cancer who underwent primary cytoreductive surgery (PDS) +
hyperthermic intraperitoneal chemotherapy (HIPEC) + adjuvant chemotherapy (ACT) – 15
patients. The quality of life of patients with advanced ovarian cancer was also assessed using
special questionnaires EORTC QLQ-C30 and QLQ-OV28. Results and discussion. In the early
postoperative period, when comparing patients in groups IA (PDS + ACT) and IC (PDS +
HIPEC + ACT) using the Mann-Whitney test, a significant difference was obtained on the pain
scales (Ukr. = 229, Uemp. = 208 Ukr.> Uemp. at a significance level of p = 0.05), nausea and
vomiting (Ukr. = 229, Uemp. = 137 Ukr. > Uemp. at a significance level of p = 0.05), stool
retention (Ukr. = 229, Uemp. = 189 Ukr. > Uemp. at a significance level of p = 0.05) and
gastrointestinal symptoms (Ukr. = 229, Uemp. = 191 Ukr. > Uemp. at a significance level
of p = 0.05). A significant deterioration in the quality of life of patients who underwent
hyperthermic intraperitoneal chemoperfusion due to an increase in pain, nausea and vomiting
scores, stool retention and gastrointestinal symptoms among patients with primary ovarian
cancer was observed only in the early postoperative period. In the subsequent stages of special
treatment and after its completion, no significant deterioration in the quality of life among
patients who underwent hyperthermic intraperitoneal chemoperfusion was observed compared
with other groups.
Conclusions. According to the authors, patients with primary ovarian cancer in the early
postoperative period showed a marked decrease in physical functioning, pain intensity, general
well-being and role functioning scales due to their physical condition. Subsequently, there was
a tendency towards a gradual increase in physical health indicators in all groups of patients with
primary ovarian cancer in the late postoperative period and after adjuvant chemotherapy. At the
same time, there was a moderate decrease in the scores of the scales of life activity, role
functioning due to emotional state, social functioning and mental health during special
treatment and partial recovery of these scores after the end of special treatment. Hyperthermic
intraperitoneal chemoperfusion was accompanied by a decrease in physical health scales in
patients, most significantly in the early postoperative period. When assessing the quality of life
of patients with primary ovarian cancer using the EORTC QLQ-C30 and QLQ-OV28
questionnaires, the results indicate no statistically significant negative effect of hyperthermic
intraperitoneal chemoperfusion at all stages of treatment.
Рак яєчників посідає провідне місце серед онкогінекологічних
захворювань за рівнем смертності, що обумовлено, передусім, пізнім виявленням та
високою частотою рецидивів. Стандартним методом лікування на пізніх стадіях
залишається циторедуктивна операція у поєднанні з системною хіміотерапією. Проте
виживаність та якість життя пацієнток при традиційному підході все ще залишаються
незадовільними. Метою дослідження був аналіз якості життя хворих на первинний
розповсюджений рак яєчників в залежності від варіанту персоніфікованого менеджменту
до початку спеціального лікування, після виконання циторедуктивної операції у
ранньому та пізньому післяопераційному періодах, на етапі хіміотерапевтичного
лікування та після закінчення спеціального лікування.
Матеріал і методи дослідження. Проведений порівняльний аналіз результатів
клінічного обстеження та лікування 74 хворих на первинну серозну аденокарциному
яєчника III–IV стадій (FIGO 2015): IA група - хворі на первинний рак яєчників, яким було
проведено лікування в обсязі первинного циторедуктивного оперативного втручання
(PDS) + ад’ювантна хіміотерапія (АСТ) – 43 хворих; ІB група – хворі на первинний рак
яєчників, яким було проведено лікування в обсязі неоад’ювантноїхіміотерапії (NACT) +
інтервальне циторедуктивне оперативне втручання (IDS) + ад’ювантна хіміотерапія –
16 хворих; IC група - хворі на первинний рак яєчників, яким було проведено лікування в
обсязі первинного циторедуктивного оперативного втручання (PDS) + гіпертермічна
інтраперітонеальна хіміоперфузія (HIPEC) + ад’ювантна хіміотерапія (ACT) – 15
пацієнток. Якість життя хворих на розповсюджений рак яєчників була оцінена також за
допомогою спеціальних опитувальників EORTC QLQ-C30 і QLQ-OV28. Результати та
їх обговорення. У ранньому післяопераційному періоді при порівнянні хворих груп ІА
(РDS + ACT) та ІC (РDS + НІРЕС + ACT) за допомогою тесту Mann-Whitney отримано
достовірну різницю за шкалами болю (Uкр. = 229, Uемп. = 208 Uкр. > Uемп. при рівні
значущості р = 0,05), нудоти та блювання (Uкр. = 229, Uемп. = 137 Uкр. > Uемп. при рівні
значущості р = 0,05), затримки стулу (Uкр. = 229, Uемп. = 189 Uкр. > Uемп. при рівні
значущості р = 0,05) та гастроінтестинальних симптомів (Uкр. = 229, Uемп. = 191 Uкр. >
Uемп. при рівні значущості р = 0,05). Достовірне погіршення якості життя хворих, які
перенесли гіпертермічну внутрішньочеревну хіміоперфузію за рахунок підвищення
показників шкал болю, нудоти та блювання, затримки стулу та гастроінтестинальних4
симптомів серед пацієнток з первинним раком яєчників спостерігалось лише у ранньому
післяопераційному періоді. На подальших етапах спеціального лікування та після його
завершення достовірного погіршення якості життя серед хворих, які перенесли
гіпертермічну внутрішньочеревну хіміоперфузію, у порівнянні з іншими групами не
спостерігалось. Висновки. У хворих на первинний рак яєчників у ранньому
післяопераційному періоді спостерігалось виражене зниження показників шкал
фізичного функціонування, інтенсивності болю, загального самопочуття та рольового
функціонування, обумовленого фізичним станом. У подальшому наявна тенденція до
поступового збільшення показників фізичного компонента здоров’я в усіх групах хворих
на первинний рак яєчників у пізньому післяопераційному періоді та після проведення
ад’ювантної хіміотерапії. Одночасно спостерігалось помірне зниження показників шкал
життєвої активності, рольового функціонування, обумовленого емоційним станом,
соціального функціонування та психічного здоров’я протягом спеціального лікування та
часткове відновлення цих показників після закінчення спеціального лікування.
Виконання гіпертермічної внутрішньочеревної хіміоперфузії супроводжувалось
зниженням показників шкал фізичного компонента здоров’я у хворих, найбільше – у
ранньому післяопераційному періоді. При оцінці якості життя хворих на первинний рак
яєчників за допомогою анкет EORTC QLQ-C30 і QLQ-OV28, отримані результати
свідчать про відсутність статистично значущого негативного ефекту гіпертермічної
внутрішньочеревної хіміоперфузії на всіх етапах лікування.
