У статті досліджується стратегічна роль управлінського капіталу у формуванні, розвитку та модернізації медичних кластерів в умовах трансформації системи охорони здоров’я України. На тлі сучасних викликів управлінський капітал розглядається як
ключовий інтегратор клінічної, освітньої, наукової та інноваційної складових. Автор аналізує міжнародний досвід функціонування медичних кластерів, порівнюючи їх із обмеженим
функціоналом вітчизняної кластерної моделі, заснованої на адміністративно-медичній логіці.
Стаття містить детальний кейс-аналіз українського нормативного поля, в якому виявлено
п’ять системних бар’єрів: відсутність системної підготовки управлінців, слабке розуміння
крос-секторального лідерства, фрагментацію між медичною, науковою та освітньою сферами, нестачу механізмів оцінки управлінської ефективності, а також негнучкість у кризових
умовах. Автор обґрунтовує, що подолання цих бар’єрів потребує глибокого переосмислення
управлінських підходів та інтеграції міжгалузевих стратегій. Запропоновано низку практичних рекомендацій, зокрема впровадження міжсекторальних програм професійного розвитку,
створення стратегічних рад, оновлення нормативно-правової бази, розробку систем KPI
для оцінювання ефективності кластерного управління. Таким чином, автор стверджує, що
управлінський капітал є не лише ресурсом адміністрування, а критично важливою передумовою сталого розвитку, інноваційності та конкурентоспроможності медичних кластерів у
сучасних умовах.
This article examines the strategic role of managerial capital in shaping the formation, development, and modernization of medical clusters within the context of ongoing healthcare
transformation in Ukraine. Amidst the complex challenges posed by digitalization, war, demographic
decline, and the need for post-war recovery, managerial capital is conceptualized as a key integrative
resource that aligns clinical practice, education, scientific research, and innovation. The author critically evaluates international models of medical clusters (EU, Canada, South Korea), comparing them with the administrative-medical logic that currently dominates the Ukrainian approach, which lacks
structural integration and strategic depth. The paper presents a case-based analysis of Ukraine’s
regulatory framework, identifying five critical barriers that hinder effective cluster development: the
absence of systemic managerial training tailored to multi-level healthcare systems; limited awareness of cross-sectoral leadership as a management tool; fragmentation between healthcare, education, and science sectors; a lack of mechanisms for evaluating managerial performance; and the
rigidity of governance structures during crises. These barriers collectively constrain the diffusion
of innovation, reduce inter-institutional synergy, and weaken cluster sustainability. To address these
challenges, the author proposes a set of practical solutions, including the implementation of crosssectoral professional development programs for health managers; the creation of strategic councils
within clusters; the revision of national legislation to reflect global best practices; and the introduction of performance-based management systems using KPIs. The study concludes that managerial
capital is not merely a support function but a cornerstone of sustainable, competitive, and innovationdriven healthcare cluster ecosystems.
