Роль шкіри як гормонально активного органу в механізмах розвитку патологій шкіри: огляд літератури

Abstract

Мета роботи – здійснити аналіз сучасних уявлень щодо гормональної активності шкіри як автономної нейроендокринної системи. Матеріали та методи. Огляд базується на систематичному аналізі наукових публікацій, що були відібрані за допомогою пошуку в електронних базах даних PubMed, Scopus, Web of Science і Google Scholar. Результати та обговорення. Сучасні дослідження свідчать про те, що шкіра функціонує як складна нейроендокринно-імунна структура, здатна автономно синтезувати та метаболічно регулювати широкий спектр біологічно активних сполук. Ці речовини не лише забезпечують підтримання локального гомеостазу, а й відіграють провідну роль у патогенезі численних дерматологічних станів, зокрема запальних, аутоімунних і неопластичних процесів. Клітини епідермісу, дерми, придатків шкіри беруть участь у біосинтезі пептидних гормонів, стероїдів, нейропептидів, біогенних амінів, ейкозаноїдів і активних метаболітів вітамінів A та D. Виявлено також локальне продукування тиреоїдних гормонів – трийодтироніну та тироксину – а також експресію ферментів-деіодиназ, що регулюють їхню біологічну активність. Значний захисний ефект проти окисного стресу та ультрафіолетового ушкодження забезпечує мелатонін. Крім того, шкіра є джерелом синтезу окситоцину та вазопресину – нейропептидів, що беруть участь у регуляції поведінкових реакцій, стресової відповіді та водного гомеостазу. Висновки. Визнання шкіри автономним гормонально активним органом відкриває нові можливості для розробки патогенетично обґрунтованих підходів до лікування хронічних запальних дерматозів та профілактики шкірних неоплазій.

Objective. To analyze current concepts regarding the hormonal activity of the skin as an autonomous neuroendocrine system. Materials and methods. This review is based on a systematic analysis of scientific publications selected through searches in electronic databases such as PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar. Results and discussion. Recent studies indicate that the skin functions as a complex neuroendocrine-immune structure capable of autonomously synthesizing and metabolically regulating a wide range of biologically active compounds. These substances not only maintain local homeostasis but also play a key role in the pathogenesis of numerous dermatological conditions, including inflammatory, autoimmune, and neoplastic processes. Cells of the epidermis, dermis, and skin appendages are involved in the biosynthesis of peptide hormones, steroids, neuropeptides, biogenic amines, eicosanoids, and active metabolites of vitamins A and D. Local production of thyroid hormones – triiodothyronine and thyroxine – has also been observed, along with the expression of deiodinase enzymes that regulate their biological activity. Melatonin provides a significant protective effect against oxidative stress and ultraviolet damage. Additionally, the skin is a source of oxytocin and vasopressin – neuropeptides involved in the regulation of behavioral responses, stress reactions, and water homeostasis. Conclusions. Recognition of the skin as an autonomous hormonally active organ opens new avenues for the development of pathogenetically grounded approaches to the treatment of chronic inflammatory dermatoses and the prevention of cutaneous neoplasms.