Autoimmune thyroiditis and assisted reproductive technologies: modern controversies (literature review)

Abstract

Thyroid autoimmunity (TAI) affects approximately 13–19% of those experiencing infertility and is often associated with unexplained infertility, recurrent miscarriage, polycystic ovary syndrome, lower antral follicular count, reduced ovarian reserve and embryo quality.Objective of the review: to consolidate and interpret recent studies investigating the role of TAI in ART success.Materials and methods. Following several key principles of the PRISMA guidelines the following databases were searched for the last 5 years: MEDLINE (PubMed), Embase, Scopus, Lilacs, Web of Science, Clinical Trials, and SciELO. Analysis of literary data. While some evidence links TAI with impaired reproductive outcomes, such as reduced fertilization and implantation rates and increased miscarriage, other studies propose that intracytoplasmic sperm injection may alleviate these issues by avoiding immune interference during fertilization. TAI-positive women tend to develop hypothyroidism during ovarian stimulation with human chorionic gonadotropin trigger, which may further compromise pregnancy outcomes. Data supporting the same risk under alternative stimulation protocols are currently not well established. Lastly, transitional hyperthyroidism in cases of postpartum thyroiditis, presents an added challenge for women initiating ART soon after miscarriage.Conclusions. Early identification of TAI in women undergoing ART is crucial. Screening programs and personalized treatment strategies play a key role in improving fertility outcomes.Existing data highlights potential areas for further study. These involve the influence of postpartum thyroiditis on ART results, as well as the role of alternative ovulation triggers in TAI-positive patients in order to get better obstetric outcomes. In addition, upcoming research should concentrate on optimizing diagnostic models and developing personalized treatment plans.

Аутоімунний тиреоїдит (АТ) спостерігається у 13–19% безплідних жінок, частіше поєднуючись із безпліддям невизначеного генезу, невиношуванням, синдромом полікістозних яєчників, малою кількістю антральних фолікулів, зниженням оваріального резерву та якості ембріона.Мета дослідження: об’єднати та інтерпретувати результати актуальних досліджень, які вивчають вплив АТ на результати допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Матеріали та методи. Відповідно до ключових принципів настанови PRISMA було проведено літературний пошук у таких базах даних, як MEDLINE (PubMed), Embase, Scopus, Lilacs, Web of Science, Clinical Trial та SciELO, серед публікацій за останні 5 років. Аналіз даних літератури. Хоча деякі дослідження пов’язують АТ із порушеннями репродуктивних результатів, як-от зниження рівня запліднення та імплантації, а також збільшення кількості викиднів, інші дослідження припускають, що інтрацитоплазматична ін’єкція сперматозоїдів може зменшити ці проблеми, оминаючи імунологічно залежні бар’єри під час запліднення. Під час стимуляції яєчників за допомогою хоріонічного гонадотропіну жінки з АТ мають вищу ймовірність переходу до гіпотиреоїдного стану, що ще більше ускладнює процес настання вагітності. Докази, які свідчать про такий ризик у разі використання альтернативних протоколів стимулювання, залишаються обмеженими. Також додатковим викликом для жінок із невиношуванням, які планують скористатися ДРТ, є транзиторний гіпертиреоз, який спостерігається за наявності післяпологового тиреоїдиту.Висновки. Доведено важливість раннього виявлення, скринінгових програм та модифікованих втручань для поліпшення фертильності, успішного настання та виношування вагітності в жінок з АТ у програмах ДРТ. Наявні дані дають змогу визначити потенційні області для подальшого вивчення. Це стосується впливу післяпологового тиреоїдиту на результати ДРТ, а також ролі альтернативних тригерів овуляції в пацієнток із позитивним АТ для досягнення кращих акушерських результатів. Майбутні дослідження мають зосередитись на вдосконаленні діагностичних моделей, персоналізації протоколів лікування та дослідженні альтернативних тригерів овуляції для оптимізації результатів лікування.