У статті досліджено особливості підготовки майбутніх медичних працівників в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, акцентовано на основних викликах, адаптаційних стратегіях закладів вищої освіти та ролі інноваційних технологій у забезпеченні безперервності освітнього процесу. Одним з основних аспектів є аналіз ефективності дистанційних платформ, таких як Zoom, Google Classroom і Moodle, що дають можливість продовження теоретичної підготовки навіть у складних умовах. Особливу увагу приділено питанням дефіциту практичних навичок, спричиненого обмеженим доступом до клінічних баз та пацієнтів. У відповідь на ці виклики заклади вищої медичної освіти активно впроваджують новітні освітні технології, зокрема симуляційне навчання, системи віртуальної та доповненої реальності (VR/AR), а також змішане навчання. Такі платформи, як LAP Mentor, Eyesi Virtual Simulator та Touch Surgery, уможливлюють відпрацювання здобувачами клінічних сценаріїв, мануальних навичок та прийняття діагностичних рішень у контрольованому
цифровому середовищі. Реалістичне моделювання операційних втручань і діагностичних процедур дає змогу поступово інтегруватися в реальну клінічну практику, що особливо важливо в умовах обмеженого доступу до лікарень. Аналіз міжнародного досвіду та сучасних досліджень свідчить, що впровадження цифрових технологій не лише сприяє безперервності освітнього процесу, а й значно підвищує ефективність підготовки лікарів. Застосування симуляційних платформ підвищує клінічні компетентності здобувачів освіти та скорочує час, необхідний для прийняття рішень у складних ситуаціях. При цьому дистанційне навчання істотно знижує витрати на організацію освітнього процесу, що особливо важливо в період війни та обмежених ресурсів. Однак, попри численні переваги, дистанційне навчання супроводжується й низкою проблем. Опитування здобувачів вищої освіти виявило, що 18,3 % із них вважають навчання під час війни неефективним через високий рівень стресу та низьку мотивацію, а 57,7 % відчувають труднощі з концентрацією уваги, що ускладнює засвоєння матеріалу. У зв’язку з цим перспективи подальших досліджень передбачають
розробку комбінованих освітніх моделей, що поєднують теоретичну онлайнпідготовку з інтенсивними практичними тренінгами в симуляційних центрах та безпечних регіонах України. Також доцільним є впровадження міжнародних стажувань і партнерських програм із закордонними університетами для
надання здобувачам вищої освіти можливості проходження очних практик. Такий підхід сприятиме підвищенню стандартів медичної освіти в Україні, забезпечуючи підготовку фахівців, здатних ефективно працювати в кризових ситуаціях та адаптуватися до викликів сучасної медичної практики.
The article explores the features of training future medical
professionals in Ukraine under martial law, focusing on key challenges, adaptation
strategies of educational institutions, and the role of innovative technologies in
ensuring the continuity of the educational process. One of the main aspects is the
analysis of the effectiveness of distance learning platforms such as Zoom, Google
Classroom, and Moodle, which provide opportunities for continuing theoretical
training even in difficult conditions. Special attention is given to the issue of
practical skills deficiency caused by limited access to clinical facilities and patients. In response to these challenges, medical universities are actively
implementing advanced educational technologies, including simulation-based
learning, virtual and augmented reality (VR/AR) systems, as well as mobile and
blended learning. Platforms such as LAP Mentor, Eyesi Virtual Simulator, and
Touch Surgery enable students to practice clinical scenarios, manual skills, and
diagnostic decision-making in a controlled digital environment. By realistically
modeling surgical interventions and diagnostic procedures, students gradually
integrate into real clinical practice, which is particularly important given the
restricted access to hospitals.
An analysis of international experience and recent studies suggests that the
integration of digital technologies not only supports the continuity of medical
education, but also significantly enhances the effectiveness of physician training.
The use of simulation platforms improves students’ clinical competencies and
reduces the time required for decision-making in complex situations. At the same
time, distance learning substantially lowers the costs of organizing the educational
process, which is critical during wartime and in conditions of limited resources.
However, despite numerous advantages, distance learning is accompanied by
several challenges. A student survey revealed that 18,3 % of learners consider
education during the war to be ineffective due to high stress levels and decreased
motivation. Additionally, 57,7 % of students reported difficulties in maintaining
concentration, which complicates the assimilation of material.
Given these findings, future research should focus on developing hybrid
educational models that combine online theoretical training with intensive practical
training in simulation centers and safe regions of Ukraine. Furthermore, the
introduction of international internships and partnership programs with foreign
universities would provide students with opportunities for in-person clinical
practice. This approach would contribute to raising the standards of medical
education in Ukraine, ensuring the preparation of professionals capable of
effectively working in crisis situations and adapting to the challenges of modern
medical practice.
