Investigation of increased levels of anxiety and depression impact on the quality of life in patients with irritable bowel syndrome

Abstract

The purpose of the study was to determine the effect of elevated levels of anxiety and depression on the quality of life of patients with irritable bowel syndrome depending on the frequency of exacerbations of the disease. The study included 72 patients aged 18 to 67 years with a clinically confirmed diagnosis of irritable bowel syndrome. Patients were stratified into three groups according to the frequency of exacerbations: rare (group A), moderate (group B) and frequent (group C). The study included an assessment of quality of life using the SF-36 questionnaire, depression level using the Beck Depression Inventory and anxiety level using the GAD-7 scale. The results showed a significant decrease in all quality of life indicators in patients with frequent exacerbations of irritable bowel syndrome, especially on the scales of physical functioning, vital activity, mental health, and social functioning. At the same time, a statistically significant increase in Beck Depression Inventory and GAD-7 scores was noted in these groups, indicating a high level of emotional distress. Correlation analysis confirmed a close inverse relationship between anxiety/depression indicators and quality of life scales. The results obtained emphasise the need for a biopsychosocial approach to the treatment of patients with irritable bowel syndrome with mandatory screening of emotional state and the use of psychoemotional support as a supplement to gastroenterological therapy. The introduction of multidisciplinary support improves quality of life, reduces the frequency of relapses and increases the effectiveness of treatment.

Метою дослідження було визначення впливу підвищених рівнів тривоги та депресії на якість життя пацієнтів із синдромом подразненого кишечника залежно від частоти загострень захворювання. У дослідження включено 72 пацієнти віком від 18 до 67 років із клінічно підтвердженим діагнозом синдрому подразненого кишечника. Пацієнтів було стратифіковано на три групи відповідно до частоти загострень: рідкісні (група А), помірні (група Б) та часті (група В). Обстеження включало оцінку якості життя за допомогою опитувальника SF-36, рівня депресії — за шкалою Бека, рівня тривоги — за шкалою GAD-7. Результати показали достовірне зниження всіх показників якості життя у пацієнтів із частими загостреннями синдрому подразненого кишечника, особливо за шкалами фізичного функціонування, життєвої активності, психічного здоров’я та соціального функціонування. Одночасно відзначено статистично значуще зростання балів шкалою Бека і GAD-7 у цих групах, що свідчить про високий рівень емоційного дистресу. Кореляційний аналіз підтвердив тісний зворотний зв’язок між показниками тривоги/депресії та шкалами якості життя. Отримані результати підкреслюють необхідність біопсихосоціального підходу до лікування пацієнтів із синдромом подразненого кишечника із обов’язковим скринінгом емоційного стану та застосуванням психоемоційної підтримки як доповнення до гастроентерологічної терапії. Впровадження мультидисциплінарного супроводу дозволяє покращити якість життя, знизити частоту рецидивів і підвищити ефективність лікування.