Аналіз взаємозв’язку між посттравматичним зростанням та особистісними особливостями у студентської молоді в умовах повномасштабної війни

Abstract

Актуальність. Феномен посттравматичного зростання (ПТЗ), який полягає у значущих позитивних змінах особистості через переживання тяжкої життєвої кризи, на теперішній час розглядається як ефективна протидія руйнівним наслідкам психоемоційного стресу. Мета роботи – визначити індивідуально-психологічні предиктори ПТЗ здобувачів вищої медичної освіти в умовах широкомасштабної соціальної кризи. Матеріали та методи. З дотриманням вимог біомедичної етики, на підставі інформованої згоди протягом жовтня–листопада 2024 року, проведено анонімне анкетування та психодіагностичне обстеження 152 здобувачів вищої медичної освіти. За субʼєктивною оцінкою тяжкості стресового навантаження, перенесеного індивідом протягом життя, студенти розподілились таким чином: 7,2% обстежених оцінили найтяжчий перенесений ними у житті стрес як легкий, 23,7% – як помірний, 42,8% – як тяжкий, і 26,3% – як дуже тяжкий. Психодіагностичний інструментарій дослідження складався з опитувальника The Posttraumatic Growth Inventory (PTGI), опитувальника Mini-Mult та опитувальника для вимірювання локусу контролю J.B. Rotter. Результати та їх обговорення. Встановлено, що індивідуально-персонологічні профілі студентів з низьким та високим ПТЗ є близькими, за наявності відмінностей у виразності особистісних рис, що виявляються значуще вищими показниками за шкалами Mini-Mult: іпохондрії (53,49 ± 10,01 бала у здобувачів з низьким ПТЗ проти 48,80 ± 10,18 у здобувачів з високим ПТЗ, p = 0,002), депресії (49,08 ± 11,51 бала проти 42,17 ± 9,81, p < 0,0001), істерії (51,70 ± 10,16 бала проти 45,77 ± 9,71, p < 0,0001), психопатії (51,09 ± 14,69 бала проти 44,44 ± 13,83, p = 0,008), ригідності (49,40 ± 11,66 бала проти 44,63 ± 10,25, p = 0,018), психастенії (52,31 ± 12,01 бала проти 45,07 ± 12,36, p < 0,0001) та шизоїдії (53,19 ± 10,78 бала проти 48,28 ± 10,74, p = 0,014). Здобувачам з низьким ПТЗ було притаманне домінування екстернального локус-контролю, що асоційовано зі схильністю вважати власні успіхи або невдачі результатом переважно зовнішніх сил, пасивністю, почуттям власної неповноцінності, низькою самооцінкою і самоповагою, невисоким рівнем домагань і прагненням до зовнішньої підтримки і допомоги: 12,61 ± 3,90 бала проти 10,99 ± 3,19 (p = 0,004). Для студентів з високим ПТЗ була характерна більша виразність інтернального локус-контролю, що асоційована з переконанням у можливості впливати на хід подій через власну активність, високим рівнем домагань, активністю у досягненні мети, незалежністю в судженнях і діях, прагненням до зміни реальності, високою самооцінкою, орієнтацією на власні зусилля для подолання проблем: 12,00 ± 3,20 бала проти 10,39 ± 3,90 у студентів з низьким ПТЗ (p = 0,005). Кореляційний аналіз виявив наявність значущих зворотних кореляцій показника PTGI з показниками за шкалами психастенії (rS = –0,360), депресії (rS = –0,307), істерії (rS = –0,283), психопатії (rS = –0,276), шизоїдії (rS = –0,235), іпохондрії (rS = –0,222) та ригідності (rS = –0,170). Екстернальний локус контролю негативно, а інтернальний локус контролю – позитивно корелював з ПТЗ (rS = 0,165 та rS = –0,165 відповідно, р = 0,042). Висновки. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що індивідуально-персонологічні особливості є важливим, але не єдиним чинником ПТЗ, і визначають необхідність подальших досліджень актуальних факторів, що можуть мати вплив на ПТЗ.

Background. The phenomenon of post-traumatic growth (PTG), which consists of significant positive changes in the personality due to the experience of a difficult life crisis, is currently considered an effective countermeasure to the destructive consequences of psycho-emotional stress. Purpose – is to determine the individual psychological predictors of PTG among medical students in the context of a large-scale social crisis. Materials and methods. In compliance with the requirements of biomedical ethics and based on informed consent, an anonymous questionnaire and psychodiagnostic examination of 152 medical students was conducted during October– November 2024. According to the subjective assessment of the severity of the stress experienced by an individual during their life, the students were distributed as follows: 7.2% of the surveyed assessed the most severe stress they experienced in their lives as mild, 23.7% as moderate, 42.8% as severe, and 26.3% as very severe. The psychodiagnostic tools of the study consisted of The Posttraumatic Growth Inventory (PTGI) questionnaire, the Mini-Mult questionnaire, and the J.B. Rotter locus of control measurement questionnaire. Results. It was found that the individual-personal profiles of students with low and high PTG are somewhat similar, with differences in the expressiveness of character traits, which are manifested by significantly higher indicators on the Mini-Mult scales: hypochondria (53.49 ± 10.01 points in students with low PTG vs 48.80 ± 10.18 in students with high PTG, p = 0.002), depression (49.08 ± 11.51 points vs 42.17 ± 9.81, p < 0.0001), hysteria (51.70 ± 10.16 points vs 45.77 ± 9.71, p < 0.0001), psychopathy (51.09 ± 14.69 points vs 44.44 ± 13.83, p = 0.008), rigidity (49.40 ± 11.66 points vs 44.63 ± 10.25, p = 0.018), psychasthenia (52.31 ± 12.01 points vs 45.07 ± 12.36, p < 0.0001) and schizoidism (53.19 ± 10.78 points vs 48.28 ± 10.74, p = 0.014). Students with low PTG were characterized by the dominance of the external locus of control, which is associated with the tendency to consider one’s own successes or failures as the result of mainly external forces, passivity, a sense of one’s own inferiority, low self-esteem and self-respect, a low level of aspirations and a desire for external support and help: 12.61 ± 3.90 points vs 10.99 ± 3.19 (p = 0.004). Students with high PTG were characterized by a greater expressiveness of the internal locus of control, which is associated with the belief in the ability to influence the course of events through their own activity, a high level of aspirations, activity in achieving goals, independence in judgments and actions, the desire to change reality, high self-esteem, and orientation to their own efforts to overcome problems: 12.00 ± 3.20 points vs 10.39 ± 3.90 for students with low PTG (p = 0.005). Correlation analysis revealed significant inverse correlations of the PTGI index with the indicators on the scales of psychasthenia (rS = –0.360), depression (rS = –0.307), hysteria (rS = –0.283), psychopathy (rS = –0.276), schizoidism (rS = –0.235), hypochondria (rS = –0.222) and rigidity (rS = –0.170). External locus of control was negatively correlated with PTG, and internal locus of control was positively correlated with PTG (rS = 0.165 and rS = –0.165, respectively, p = 0.042). Conclusion. The results obtained allow us to conclude that individual and personality characteristics are an important, but not the only factor of PTG, and determine the need for further research into relevant factors that may have an impact on PTG.