Актуальність. Розрив артеріальних аневризм (АА) є невідкладним станом, що
характеризується високою летальністю та ризиком повторного крововиливу.
Відомо, що локалізація АА у ділянці передньої сполучної артерії (ПСА) є
незалежним фактором ризику розриву, тому ведення пацієнтів з АА цієї ділянки
потребує точного визначення морфологічних, гемодинамічних і системних факторів ризику для покращення діагностики та лікування.
Мета роботи – проаналізувати та систематизувати фактори ризику розриву та
сучасні можливості прогнозування ризику розриву АА ПСА на основі сучасних
літературних джерел та власних даних описової статистики дослідження
224 історій хвороби пацієнтів з розривом АА ділянки ПСА.
Матеріали та методи. Було проведено бібліосистематичний огляд джерел
у базах даних Scopus, Web of Science та PubMed щодо визначення факторів
ризику розриву АА ділянки ПСА. Використовувалися комбінації ключових слів
для звуження пошукового запиту: arterial aneurysm, anterior communicating artery,
aneurysm rupture, risk factors. Знайдені джерела були класифіковані за тематичними напрямками, методологічними підходами та хронологією. Синтез отриманих
даних здійснювався шляхом порівняння результатів досліджень, що дозволило
виявити спільні тенденції, суперечності та перспективні напрямки для подальших
наукових пошуків.
Також був проведений статистичний аналіз на власному матеріалі – 224 історії
хвороби пацієнтів з розривом АА ділянки ПСА, що проходили стаціонарне лікування в період з 2000 по 2023 рік у Комунальному некомерційному підприємстві
«Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради.
Було проаналізовано такі показники: вік, стать, наявність діагностованої гіпертонічної хвороби (ГХ), артеріальна гіпертензія (АГ) при надходженні, наявність
повторного розриву АА, розмір АА та їх морфологія.
Результати. Морфологічні особливості АА ПСА, включно зі складною анатомією
та високим коефіцієнтом варіабельності будови судини, здійснюють суттєвий
вплив на гемодинаміку цієї ділянки. АА ділянки ПСА часто мають передню
орієнтацію купола та демонструють високу частоту розриву навіть при невеликому
розмірі (< 7 мм). Виявлено, що основними морфологічними факторами ризику
розриву АА ділянки ПСА є анатомічні аномалії судини, наявність дочірнього мішка
та гемодинамічні особливості кровотоку, такі як висока напруга судинної стінки.
Серед системних факторів ризику виокремлюють наявність АГ, куріння, вік
та стать: чоловіки частіше мають АА ПСА, що розірвалися, тоді як у жінок частіше
зустрічаються АА інших локалізацій, що не розірвалися. Шкали оцінки ризику
розриву АА (PHASES, UIATS) мають обмежену ефективність у прогнозуванні
розриву АА ділянки ПСА, оскільки не враховують специфічні особливості АА
цієї локалізації. У нашому власному дослідженні більшість хворих з розривом АА ділянки ПСА знаходились у віковому діапазоні 50–59 років (34%), співвідношення чоловіків і жінок було 1:1,08; повторний розрив АА ділянки ПСА було
виявлено у 14% випадків; наявність встановленої ГХ зафіксовано у 64% пацієнтів
з розривом АА ділянки ПСА, а підвищений артеріальний тиск при надходженні –
у 73%, що підтверджує дані раніше проведених досліджень. Більшість АА ділянки ПСА, що розірвались, належали до малих АА (< 7 мм) – 45% випадків,
переважали мішкоподібні форми АА (93%).
Висновки. Результати проведених досліджень свідчать, що АА ділянки ПСА
схильні до розриву навіть за малих розмірів через морфологічні аномалії та
специфічні гемодинамічні фактори. Системні чинники, зокрема АГ, куріння та вік,
також суттєво впливають на ризик розриву. Наше дослідження підтвердило,
що пацієнти з розривом АА ділянки ПСА частіше мали АА ≤ 7 мм, ГХ або АГ 3 ступеня при надходженні та мали вік 50–59 років. Найчастіше виявляли мішкоподібні АА. Існуючі шкали ризику (PHASES, UIATS) обмежені у прогнозуванні
розривів АА ПСА, що підкреслює потребу в розробці спеціалізованих моделей.
Оптимізація діагностики з урахуванням морфології та гемодинаміки, а також
індивідуалізований підхід до лікування можуть покращити результати та знизити ризик ускладнень.
Introduction. Rupture of arterial aneurysms (AAs) is a medical emergency characterized by high mortality and a risk of rebleeding. It is well established that the localization of an AA in the anterior communicating artery (AComA) region is an independent
risk factor for rupture. Therefore, the management of patients with AAs in this area
requires precise identification of morphological, hemodynamic, and systemic risk
factors to improve diagnosis and treatment.
Purpose – to analyze and systematize risk factors for rupture and current possibilities
for predicting the rupture risk of AComA AAs based on contemporary literature
sources and descriptive statistical data from 224 medical histories of patients with
ruptured AComA AAs.
Materials and Methods. A bibliographic systematic review was conducted using
the Scopus, Web of Science, and PubMed databases to identify risk factors for
AComA AA rupture. Keyword combinations were used to refine the search: «arterial
aneurysm», «anterior communicating artery», «aneurysm rupture», and «risk factors».
The identified sources were classified according to thematic focus, methodological
approaches, and chronology. Data synthesis was performed by comparing study
results, which allowed for the identification of common trends, contradictions, and
promising directions for further research. Additionally, a statistical analysis was conducted using data from 224 medical histories of patients with ruptured AComA AAs
who underwent inpatient treatment between 2000 and 2023 at the «Municipal Clinical
Hospital № 11» under the Odesa City Council. The following parameters were analyzed:
age, sex, presence of diagnosed hypertensive disease (HD), arterial hypertension (AH)
upon admission, presence of recurrent AA rupture, AA size, and morphology.
Results. The morphological characteristics of AComA AAs, including complex anatomy
and a high variability coefficient of vascular structure, significantly impact the hemodynamics of this region. AComA AAs frequently exhibit an anteriorly oriented dome
and demonstrate a high rupture rate even at a small size (< 7 mm). The primary morphological risk factors for AComA AA rupture include anatomical vessel anomalies, the
presence of a daughter sac, and hemodynamic features such as high vascular wall
tension. Systemic risk factors include AH, smoking, age, and sex. Men are more likely
to have ruptured AComA AAs, whereas women more commonly have unruptured
AAs in other locations. Risk assessment scales for AA rupture (PHASES, UIATS)
have limited effectiveness in predicting AComA AA rupture as they do not account
for the specific characteristics of AAs in this localization. In our study, most patients
with ruptured AComA AAs were aged 50 to 59 years (34%), with a male-to-female
ratio of 1:1.08. Recurrent AComA AA rupture was observed in 14% of cases.
Diagnosed HD was present in 64% of patients, and AH upon admission was noted
in 73%, supporting previously conducted studies. The majority of ruptured
AComA AAs were classified as small AAs (< 7 mm) in 45% of cases, with saccular
aneurysms predominating (93%).
Conclusion. The findings suggest that AComA ААs are prone to rupture even at small
sizes due to morphological anomalies and specific hemodynamic factors. Systemic
factors, particularly AH, smoking, and age, also significantly influence rupture risk.
Our study confirmed that patients with ruptured AComA AAs were more likely to have AAs ≤ 7 mm, diagnosed HD or AH 3 grade upon admission, and be aged 50–59 years.
Saccular aneurysms were the most frequently detected type. Existing risk assessment scales (PHASES, UIATS) have limitations in predicting AComA AA rupture,
emphasizing the need for specialized models. Optimizing diagnosis by considering
morphology and hemodynamics, along with an individualized treatment approach,
may improve outcomes and reduce complication risks.
