Динаміка активності уреази та лізоциму як маркерів місцевої неспецифічної резистентності в ротовій рідині пацієнтів з периімплантитами під впливом лікувально-профілактичного комплексу

Abstract

Периімплантити є актуальною проблемою сучасної стоматології, перебіг якої ускладнюється за наявності супутніх захворювань. Біохімічні маркери, зокрема уреаза та лізоцим у ротовій рідині, відображають стан місцевої неспецифічної резистентності та мікробного обсіменіння. Підвищення активності уреази свідчить про посилення мікробного навантаження, тоді як зниження активності лізоциму – про ослаблення антимікробного захисту. Недостатня ефективність базової терапії обґрунтовує доцільність застосування лікувально-профілактичних комплексів (ЛПК) для покращення біохімічних параметрів та відновлення захисних механізмів ротової порожнини.