Статтю присвячено одному з найархаїчніших лінгвокультурних кодів – астрономічному лінгвокультурному коду, який відбиває уявлення давньої людини про світоустрій. На тлі незгасного інтересу до лінгвосеміотичних, етнолінгвістичних та лінгвокультурологічних досліджень привернення уваги до віддзеркалення в мові, зокрема фразеології, усталених знаків культури – концептів, символів, стереотипів, еталонів тощо видається надзвичайно актуальним. Метою статті є дослідження в межах астрономічного лінгвокультурного коду певного фрагмента болгарської фразеологічної картини світу, що відбиває концепт «небо». Об’єктом дослідження – фразеологізми болгарської мови, які вербально або невербально віддзеркалюють астрономічний лінгвокультурний код, зокрема концепт «небо»; предметом – лінгвокультурний зміст цих фразеологізмів. У студії використано як загальнонаукові методи – індукцію, дедукцію, аналіз, синтез, порівняння, так і суто лінгвістичні, серед яких – описовий метод, метод лінгвокультурної інтерпретації, метод концептуального аналізу. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що в ньому вперше у вітчизняній лінгвістиці здійснено спробу проаналізувати представленість та наповнення астрономічного лінгвокультурного коду на матеріалі болгарської фразеології, описано смислове навантаження одного з базових концептів цього коду – концепт «небо». Теоретична та практична цінність полягає у приверненні уваги науковців до подальших лінгвосеміотичних, лінгвокультурологічних, етнолінгвістичних досліджень на тлі фразеології різних мов, а також у можливості використання отриманих результатів у студіях із лінгвокультурології, етнолінгвістики, міжкультурної комунікації, фразеології, перекладознавства. На підставі наведених даних автор доходить висновку: концепт «небо» є найрепрезентативнішим концептом, багатофункційним символом, який віддзеркалює прадавні уявлення про небо як сакральну космогонічну категорію, протиставлену землі на тлі архетипічної опозиції «верх – низ», а також на тлі опозицій «досяжність – недосяжність», «ідеальне, духовне – матеріальне, практичне». Фразеологічні моделі, за якими відтворюється символ неба, видаються як універсальними, властивими іншим мовам, так і специфічними. Перспективами подальшого дослідження вважаємо аналіз інших виокремлених у болгарській фразеології концептів астрономічного лінгвокультурного коду в порівнянні зі фразеологізмами інших слов’янських мов.
The article is devoted to one of the most archaic linguocultural code – the astronomical one, which reflects the ancient peoples’ statements about the world
structure. In view of undying interest in linguocemiotic, ethnolinguistic and linguocultural studies, paying attention to linguistic reflection of the stable signs of
culture – concepts, symbols, stereotypes etc., in particular phraseological one, seems to be extremely relevant. The purpose of the article is to investigate a fragment of Bulgarian phraseological picture of the world incide the astronomical linguocultural code, which reflects the concept of sky. The objects of the study are phraseological units of Bulgarian language, which verbally or non-verbally mirror the astronomical linguocultural code, delighting this concept; the subject is the linguocultural content of these phraseological units. The work uses both general scientific methods – induction, deduction, analysis, synthesis, comparison and proper linguistic ones, including descriptive method, method of linguocultural interpretation, and method of conceptual analysis. The scientific novelty of the study is due to the fact that in this work, for the first time in domestic linguistics, an attempt to analyze the presentation and content of the astronomical linguocultural code on the materials of Bulgarian phraseology, describe the semantic significance of one of the basic concepts, the concept of sky, was made. The theoretical and practical value consists in attracting attention of scientists to further linguosemiotic, ethnolinguistic researches based on phraseology of different languages, as well as in using of the obtained results in linguoculturology, ethnolinguistics, intercultural communication, phraseology, translation studies. Based on the given data, the author concludes: the concept of sky is the most representative one, multifunctional symbol, which reflect the ancient ideas about the sky as a sacred cosmogonic category, opposed to the earth against the background of the archetipic opposition up – down, as well as the oppositions reachable – unreachable, ideal (spiritual) – material (practical). Phraseological models, according to which the symbol of sky is reproduced, are both universal and specific ones. The prospects for further research include the analysis of other astronomical linguocultural code concepts based on Bulgarian phraseology in comparison with phraseology of other Slavic languges.
