Клінічна ефективність дистракційної остеогенезії та ортогнатичної хірургії при корекції мезіального прикусу у пацієнтів з аномаліями розвитку верхньої щелепи

Abstract

Аномалії зубощелепної системи у дітей, зокрема дистальне положення постійних молярів верхньої щелепи, залишаються актуальною проблемою сучасної ортодонтії через ризик функціональних і естетичних порушень. Традиційні методи дисталізації не завжди ефективні та потребують високої кооперації з пацієнтом, що ускладнює лікування в дитячому віці. Це зумовлює необхідність використання апаратів, які забезпечують контрольоване переміщення молярів з мінімальною участю пацієнта, що дозволяє підвищити ефективність лікування, зменшити тривалість втручання та уникнути небажаних ускладнень.