Патофізіологічні механізми системи, що регулює надмірну судомну активність

Abstract

Досягнення сучасної медичної науки, зокрема її фундаментальних галузей, сприяли значному поглибленню розумінь механізмів нейропатофізіологічних синдромів, які характеризуються гіперактивністю окремих утворень головного мозку. Загальновідомі успіхи та розвиток технічних підходів, які дозволяють простежувати перебіг багатьох неврологічних захворювань на клітинному, молекулярному, нейрональному та навіть генетичному рівнях, де в чому відтіснили на задній бік загальнофундаментальні дослідження, які дають змогу прослідкувати системні механізми вказаних розладів на рівні цілісного організму. З фундаментальної точки зору вірним є той факт, що основні клітинні та молекулярні патологічні процеси, зокрема, ендогенез патологічних процесів, відбуваються та мають поліморфні клінічні симптоми на грунті системних патофізіологічних механізмів, до розвитку яких залучені численні органи, тканини та клітини.