Мета: зробити аналіз результатів лікування гострого періоду субарахноїдального крововиливу (САК) залежно від кількості множинних мозкових аневризм (ММА).
Матеріали та методи. Проведено поперечне крос-секційне ретроспективне дослідження, що налічувало 89 пацієнтів у
гострому періоді субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву множинних мозкових аневризм, яких було розподілено
на 2 групи залежно від кількості артеріальних аневризм (АА). До першої групи було віднесено пацієнтів із двома артеріальними аневризмами, а до другої групи – пацієнтів із трьома та більше артеріальними аневризмами.
Результати. У загальній групі й у першій групі саме проведення оперативного втручання достовірно знижувало ризик летального
результату (загальна група: тест Фішера, р = 0,008; група 1: тест Фішера, р = 0,011), однак достовірно не впливало на інші результати
лікування. Пацієнти навіть із великою кількістю множинних мозкових аневризм у разі проведення оперативного втручання можуть
досягати добрих результатів лікування з відсутністю або наявністю лише мінімального неврологічного дефіциту. Але варто зазначити,
що в пацієнтів другої групи метод лікування статистично достовірно не впливав на досягнення жодного результату (р = 0,248).
Висновки. Загалом у пацієнтів із різною кількістю множинних мозкових аневризм більша кількість артеріальних аневризм суттєво не впливає на результати лікування у стаціонарі. У пацієнтів із множинними мозковими аневризмами оперативне втручання за малої кількості множинних мозкових аневризм значно знижує ризик летального результату, порівняно з
пацієнтами з більшою кількістю множинних мозкових аневризм, не маючи суттєвого впливу на вираженість резидуального
дефіциту. Пацієнти з великою кількістю аневризм потребують індивідуалізованих підходів і комбінованого лікування через
підвищений ризик ускладнень. Обмежена кількість спостережень потребують подальших досліджень для оптимізації стратегій лікування та зменшення ризиків ускладнень.
Purpose: to analyze the outcomes of treating the acute phase of subarachnoid hemorrhage (SAH) depending on the number of
multiple cerebral aneurysms (MCA).
Materials and methods. The study included medical records of 89 patients divided into two groups: group 1 included patients
with two arterial aneurysms (AAs), while group 2 consisted of patients with three or more AAs.
Results. In the overall cohort, as well as in the group 1, surgical treatment significantly reduced the risk of mortality (overall
cohort: Fisher’s exact test p = 0,008; group 1: Fisher’s exact test p = 0,011). However, surgical treatment did not demonstrate a
statistically significant effect on other treatment outcomes. Notably, even patients presenting with a substantial burden of MCA could
achieve favourable clinical outcomes following surgical intervention, with either no neurological deficit or only minimal residual
impairment. However, the choice of treatment modality did not have a statistically significant influence on achieving any specific
clinical outcome in the group 2 (Fisher’s exact test p = 0,248).
Conclusions. Overall, a higher number of AAs did not significantly affect in-hospital treatment outcomes. Surgical treatment in
the group 1 significantly reduced the risk of mortality compared to the group 2. Patients with a high burden of AAs require individualised
approaches and combined treatment strategies due to an increased risk of complications. The limited number of observations highlights
the need for further research to optimise treatment strategies and mitigate the risk of complications.
