Рупатадин у лікуванні алергічного риніту: ретроспективний аналіз ефективності в пацієнтів з інтермітуючим і персистуючим перебігом

Abstract

Алергічний риніт (АР) – одне з найпоширеніших хронічних захворювань, яке уражає значну частину населення, знижує якість життя, порушує сон, працездатність і концентрацію уваги. За даними епідеміологічних досліджень, поширеність АР у дорослих досягає 20-30% і має тенденцію до зростання. Патофізіологія АР включає як ранню фазу запалення, зумовлену вивільненням гістаміну з опасистих клітин, так і пізню фазу, в якій ключову роль відіграють інші медіатори, зокрема фактор активації тромбоцитів (PAF), цитокіни та хемокіни. Ця складна запальна каскадність пояснює випадки недостатнього контролю симптомів при застосуванні традиційних антигістамінних препаратів ІІ покоління, які блокують лише гістамінові H1-рецептори. Рупатадин – сучасний селективний антагоніст гістамінових H1-рецепторів, який одночасно блокує PAF-рецептори. Завдяки цьому комбінованому механізму дії він впливає як на ранню, так і на пізню фазу алергічного запалення, забезпечуючи виражену протинабрякову, протизапальну та симптоматичну дію при АР. У клінічній практиці на особливу увагу заслуговують пацієнти, у яких традиційна терапія АР виявилася малоефективною. Саме в таких випадках доцільним видається використання рупатадину як препарату з розширеним спектром дії.