Метою дослідження було підвищити ефективність лікування хворих на м’язово-неінвазивний рак сечового
міхура високого ризику (МНІРСМ) шляхом застосування гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміотерапії в
ад’ювантному режимі після трансуретральної резекції сечового міхура (група HIVEC-терапії; n=53) та порівняти
результати лікування з пацієнтами, яким ад’ювантна терапія проводилася за допомогою вакцини БЦЖ (група
БЦЖ-терапії; n=54). Частота рецидивів та прогресії за 36-місячний період спостереження достовірно відрізнялася
між двома групами – 22,6 і 42,6% та 7,5 і 20,4% відповідно. Різниця між показниками БРВ була достовірно вищою
в групі HIVEC-терапії в періодах 12 міс. (КР 0,32; p=0,02) та 36 міс. (КР 0,48; p=0,04) після закінчення курсу
індукційної терапії. Середній час до виникнення рецидиву у пацієнтів, які отримували HIVEC-терапію, був
більшим, ніж у пацієнтів, які отримували БЦЖ-терапію: 31,5 міс. і 26,0 міс. відповідно (Log Rank тест; р=0,034).
Рівень експресії маркера проліферативної активності Кі-67 зменшився у 6,5 рази у рецидивних пухлинах під
впливом HIVEC-терапії та у 2,1 разу під впливом БЦЖ терапії (р<0,001). Згідно з анкетуванням EORTC QLQ-30 та FACT-BL, кращий рівень якості життя пацієнтів із МНІРСМ високого ризику був при проведенні ад’ювантної
хіміогіпертермії. При оцінці рівня токсичності лікування за шкалою небажаних явищ CTCAE було виявлено
достовірно більшу кількість випадків гарячки, сечоміхурових спазмів, неінфекційного циститу в групі БЦЖ-терапії
при порівнянні частоти небажаних явищ І–ІІ ступенів. Кількість небажаних явищ ІІІ–IV ступенів, таких як гарячка
та інфекція сечовивідних шляхів, також була більшою у групі БЦЖ-терапії. Впроваджений спосіб лікування
пацієнтів із м’язово-неінвазивним раком сечового міхура групи високого ризику за допомогою методу гіпертермічної внутрішньоміхурової хіміотерапії демонструє результати лікування співставні з результатами застосування
внутрішньоміхурової імунотерапії, при цьому забезпечує пацієнтам кращий рівень якості життя під час лікування.
The aim of the study was to increase the effectiveness of treatment of patients with high-risk non-muscleinvasive bladder cancer (HR NMIBC) by using hyperthermic intravesical chemotherapy in the adjuvant mode after
transurethral resection of the bladder (HIVEC-therapy group; n=53) and to compare the treatment results with patients in
which adjuvant therapy was carried out with BCG vaccine (BCG therapy group; n=54). The frequency of recurrence and
progression during the 36-month follow-up period differed significantly between the two groups – 22.6 and 42.6% and
7.5 and 20.4%, respectively. The difference between RFS indicators was significantly higher in the HIVEC-therapy group
in periods of 12 months. (HR 0.32; p=0.02) and 36 months. (HR 0.48; p=0.04) after the end of the course of induction
therapy. The median time to recurrence in patients receiving HIVEC therapy was longer than in patients receiving BCG
therapy: 31.5 months. and 26.0 months. respectively (Log Rank test; p=0.034). The expression level of the proliferative
activity marker Ki-67 decreased by 6.5 times in recurrent tumors under the influence of HIVEC therapy and by 2.1 times
under the influence of BCG therapy (p<0.001). According to the EORTC QLQ-30 and FACT-BL questionnaires, the best
level of quality of life in patients with HR NMIBC was when adjuvant chemohyperthermia was performed. When evaluating
the level of toxicity of treatment according to the CTCAE scale of adverse events, a significantly higher number of cases of
fever, bladder spasms, and non-infectious cystitis were found in the BCG therapy group when comparing the frequency of
grade I–II adverse events. The number of grade III-IV adverse events, such as fever and urinary tract infection, was also
higher in the BCG group. The implemented method of treatment of patients with high-risk non-muscle-invasive bladder
cancer using the method of hyperthermic intravesical chemotherapy demonstrates treatment results comparable to the results
of intravesical immunotherapy, while providing patients with a better quality of life during treatment.
