Abstract:
Загальний стан тварин після іонізуючого опромінення та викликані цим
опроміненням зміни багато в чому визначають функціонування м’язової тканини, яка
відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності організму, а якщо
враховувати, що фізичному навантаженню піддаються нащадки опромінених тварин, то
слід очікувати більш глибоких біохімічних змін у метаболізмі м’язової тканини.
Мета роботи – дослідити фізичну працездатність нащадків, народжених від тварин,
опромінених у різних дозах та встановити доцільність використання її як одного з
діагностичних критеріїв наслідків променевого ураження організму.
Експериментальні дослідження проведені на 1-місячних білих щурятах масою 30–32 г.,
лінії Вістар. Тварин піддавали тотальному гама-опроміненню Со60 з поглинутою дозою
0,5 Гр; 1,0 Гр. Моделювання фізичного навантаження здійснювалось шляхом плавання
тварин при температурі води 25 – 260С у посуді з тягарем, маса якого становила
10% від маси піддослідних тварин. Встановлено, значні зміни у функціонуванні
м’язової тканини нащадків, народжених від опромінених батьків, в умовах дії малих
доз іонізуючого випромінювання, причому зі збільшенням дози вони більш виражені.
З патофізіологічної точки зору є підґрунтям доцільності використання показника
фізичної працездатності як одного з діагностичних критеріїв наслідків променевого
ураження організму, що в комплексі з іншими показниками дасть змогу оцінити
глибину, вираженість, спрямованість, необоротність та здатність до адаптації
м’язової системи до впливу іонізуючої радіації.
