Проведений аналіз особливостей розвитку гострої нейропатії лицевого нерва під час вагітності. Наведено клінічний випадок рецидиву нейропатії лівого лицевого нерва під час вагітності з повним регресом симптоматики після терапії. Рецидив паралічу Белла виник у вагітної 35 років. Поточна вагітність третя, під час другої вагітності у третьому триместрі виник легкий лівобічний прозопарез (І ст. за Хаусом – Бракманом). Одержувала терапію кортикостероїдами (преднізолон перорально), пологи у термін, повний регрес парезу після лікування. Паритет між вагітностями становив 2 роки. Під час поточної вагітності у терміні 37 тижнів виник виражений лівобічний прозопарез (ІV ст. за Хаусом – Бракманом). Одержала бетаметамезон у дозі 12 мг на добу впродовж 2 діб. Через тиждень індукція пологів окситоцином, народила хлопчика вагою 3765 г, довжина тіла 51 см. Оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар на 1-й хвилині – 8 балів, на 5-й хвилині – 8 балів. У післяпологовому періоді проходила фізіотерапію, робила мімічну гімнастику. Виконане після пологів МРТ не мало вказівок на вазоневральний конфлікт та вогнищеві ураження. Досягнутий повний регрес симптоматики, що є достатньо рідкісним клінічним наслідком у таких пацієнток. Рецидиви паралічу Белла, як правило, зустрічаються у вагітних з коморбідним цукровим діабетом, ожирінням, інсулінорезистентністю та артеріальною гіпертензією. У нашому випадку виражений коморбідний фон був відсутній. У цьому клінічному випадку був застосований алгоритм, який використовується в акушерській практиці для профілактики дистрес-синдрому плода з призначенням бетаметазону впродовж 48 годин. Проаналізована роль взаємодії у форматі мультидисциплінарної команди при веденні вагітних з неврологічною патологією.
An analysis of the features of acute facial neuropathy
during pregnancy was carried out. The article considers a clinical
case of recurrent left facial neuropathy during pregnancy with complete regression of symptoms after therapy. Recurrent Bell’s palsy
occurred in a 35-year-old woman during her third pregnancy. In the
third trimester of the second pregnancy, she had a mild left-sided
prosoparesis (grade 1 on the House-Brackmann scale). The patient
received corticosteroid therapy (prednisone orally), gave birth on
time, and the paresis completely regressed after treatment. Parity
between pregnancies was 2 years. During the current pregnancy, at
37 weeks, the patient developed pronounced left-sided prosoparesis (grade 4 on the House-Brackmann scale). She received betamethasone at a dose of 12 mg per day for 2 days. A week later, after
induction of labor with oxytocin, she gave birth to a boy weighing
3,765 g, body length was 51 cm. One-minute Apgar score was 8
points, five-minute Apgar score was 8 points. In the postpartum
period, the patient underwent physical therapy and did mimic
gymnastics. Magnetic resonance imaging performed after delivery
revealed no signs of vasoneural conflict and focal lesions. Complete
regression of symptoms was achieved, which is a rather rare clinical
outcome in such patients. Recurrent Bell’s palsy usually occurs in
pregnant women with comorbid diabetes, obesity, insulin resistance,
and hypertension. In this case, there was no pronounced comorbid
background. The algorithm used in obstetric practice to prevent
fetal distress syndrome with betamethasone administration for 48
hours was applied in our patient. The role of interaction in the format of a multidisciplinary team when managing pregnant women
with neurological pathology is analyzed.
