Ведення вагітності у жінок з вилікуваним безпліддям та з мікропролактиномами гіпофізу

Abstract

Метa: оцінити поширеність короткострокових і віддалених ускладнень у матері та плода серед когорти безплідних хворих на мікропролактиному гіпофіза, які отримували каберголін або бромокриптин під час індукції вагітності та під час самої вагітності та оцінити вплив вагітності та лактації на стан гіперпролактинеміїі на прогресування самих мікропролактином. Матеріал та методи. Під наглядом знаходилось 50 жінок з мікропролактиномою із вилікуваним безпліддям, серед яких виділено дві групи: 1) група О – 21 вагітна, яка після настання вагітності не приймали терапію агоністами дофаміну та гестагенами, але отримували вітамінотерапію та симптоматичне лікування; 2) група П – 29 вагітних, які отримували підтримку вагітності препаратами гестагенів, вітамінно мінеральних комплексів, при необхідності отримували агоністи дофаміну. Контрольну групу К склали 30 здорових вагітних з фізіологічною вагітністю. Оцінювали анамнез, клінічні дані, перебіг вагітності, акушерські і неонатальні результати. Результати. При аналізі перебігу гестаційного періоду встановлено, щоретрохоріальна гематома зустрічалася у групі О рідше, ніж у групі П у 4,83 раза (p<0,03), загроза переривання вагітності була рідше у 5,02 раза (p<0,03), викидні реєструвалися рідше у 3,68 раза (p<0,03), дисфункцію плаценти спостерігали рідше у 4,00 раза (p<0,01). 88,86 % вагітностей у групі О і 46,16 % вагітностей у групі П закінчилися терміновими пологами (р<0,01), 11,54 % і 53,85 % – передчасними пологами(p>0,05), 11,54 % і 38,10 % – викиднями (р<0,03). Середня вага плодів при народженні становила у групі О (3 576,88±123,97) г, у групі П – (3345,12±120,65) г проти (3720,20±71,53) г у контролі (ро-к>0,05, рп-к<0,04, ро-п>0,05). Середній бал по шкалі Апгар між групами на 1-й хв. і на 5-й хв. не мав вірогідної різниці. 69,23 % немовлят від жінок групи О і 63,85 % від жінок групи П проти 76,67 % немовлят у контрольній групі були на грудному вигодовуванні. У жінок, які отримували каберголін під час зачаття, транзиторні порушення мовлення виявлені у 11,43 % дітей, затримка ходьби – у 2,86 % та атопічний дерматит – у 2,86 % випадків (р>0,05).Після поточної вагітності у 48,00 % задокументовано ремісію гіперпролактинемії, що визначалося як нормалізація рівня ПРЛ в межах референтного інтервалу за відсутності терапії агоністами дофаміну, а персистенцію захворювання виявлено у 52,00 %. Висновки. Вплив агоністів дофаміну на плід протягом перших тижнів ембріогенезу не пов’язаний з підвищеним ризиком викидня, вад розвитку або дитячих захворювань. У проведеній серії випадків більша присутність легких і тимчасових розладів мовлення, за повідомленням матері, спостерігалася в групі каберголіну. Ведення вагітності у жінок з вилікуваним безпліддям та з мікропролактиномами при застосуванні підтримки гестагенами і при необхідності агоністами дофаміну має кращі акушерські та неонатальні наслідки.

The aim of the study was to assess the prevalence of short-term and long-term complications in the mother and fetus among a cohort of infertile patients with pituitary microprolactinomas who received cabergoline or bromocriptine during pregnancy induction and during pregnancy itself, and to assess the impact of pregnancy and lactation on the Material and methods. 50 women with microprolactinomas and cured infertility were under observation, among whom two groups were distinguished: 1) group O - 21 pregnant women who did not receive therapy with dopamine agonists and gestagens after the onset of pregnancy, but received vitamin therapy and symptomatic treatment; 2) group P - 29 pregnant women who received pregnancy support with gestagens, vitamin-mineral complexes, and, if necessary, received dopamine agonists. Control group K consisted of 30 healthy pregnant women with physiological pregnancy. The anamnesis, clinical data, pregnancy course, obstetric and neonatal outcomes were assessed. Results. When analyzing the course of the gestational period, it was found that retrochorial hematoma occurred in group O 4.83 times less often than in group P (p<0.03), the threat of abortion was 5.02 times less often (p<0.03), miscarriages were recorded 3.68 times less often (p<0.03), placental dysfunction was observed 4.00 times less often (p<0.01). 88.86% of pregnancies in group O and 46.16% of pregnancies in group P ended in term births (p<0.01), 11.54% and 53.85% - in premature births (p>0.05), 11.54% and 38.10% - in miscarriages (p<0.03). The average weight of the fetuses at birth was (3,576.88±123.97) g in group O, (3,345.12±120.65) g in group P vs. (3,720.20±71.53) g in the control (p-k>0.05, p k<0.04, p-n>0.05). The average Apgar score between the groups at the 1st minute and at the 5th minute had no significant difference. 69.23% of infants from women in group O and 63.85% from women in group P vs. 76.67% of infants in the control group were breastfed. In women who received cabergoline during conception, transient speech disorders were detected in 11.43% of children, walking delay in 2.86%, and atopic dermatitis in 2.86% of cases (p>0.05).After the current pregnancy, remission of hyperprolactinemia was documented in 48.00%, and persistence of the disease was found in 52.00%. Conclusions. The effect of dopamine agonists on the fetus during the first weeks of embryogenesis is not associated with an increased risk of miscarriage, malformations, or childhood diseases. In the case series, a higher prevalence of mild and transient speech disorders, as reported by the mother, was observed in the cabergoline group. However, it should be noted that this prevalence was comparable to that observed in the general population. Management of pregnancy in women with cured infertility and with microprolactinomas with the use of progestogen support and, if necessary, dopamine agonists has better obstetric and neonatal outcomes.

state of hyperprolactinemia and on the progression of microprolactinomas.