Мета – оцінити вплив менінгеального синдрому на перебіг аневризматичного субарахноїдального крововиливу (аСАК).
Матеріали та методи. проаналізовано 480 історій хвороби в гострому періоді розриву множинних аневризм (МА). Пацієнтів було розподілено на дві групи: група 1 – пацієнти без менінгеальних знаків, група 2 – пацієнти з менінгеальними знаками. Статистичний аналіз виконувався з використанням χ2-квадрат-тесту, t-тесту незалежних вибірок, тесту Манна-Уітні,
логістичної біноміальної та ординальної регресії.
Результати. Відносна кількість пацієнтів зі ступенем тяжкості один за модифікованою шкалою WFNS переважала у першій групі. При цьому пацієнти другої групи мали у 2 рази вищий шанс на гірший ступінь тяжкості за модифікованою шкалою
WFNS при надходженні (ВШ=2,16; ДІ 0,193–1,38; р=0,011). Головний біль був наявний у 44 пацієнтів (83,0%) першої групи
та у 365 пацієнтів (86,1%) другої групи (χ2=0,362; df=1; р=0,547). Що стосується наявності вазоспазму, то він був виявлений у
22 пацієнтів (41,5%) групи 1 та у 202 пацієнтів (47,5%) групи 2 (χ2=0,686; df=1; р=0,408). Гідроцефалія розвивалась у 3 пацієнтів (5,7%) першої групи та у 72 пацієнтів (16,9%) другої групи. Під час проведення біноміальної логістичної регресії було
виявлено, що у пацієнтів з менінгеальними знаками у 3 рази вищі шанси на розвиток гідроцефалії після перенесеного аСАК
(ВШ=3,3803; ДІ 1,0260–11,136; р=0,045).
Висновки. Менінгеальні знаки виступають як прямі прогностичні ознаки результату після перенесеного аСАК на основі
їхнього впливу на тяжкість стану пацієнтів при надходженні. Менінгеальний синдром є несприятливою клінічною ознакою
щодо розвитку гідроцефалії у пацієнтів у гострому періоді розриву МА.
Purpose: to assess the impact of meningeal syndrome on the course of aneurysmal subarachnoid hemorrhage (aSAH).
Materials and methods. The study included 480 clinical records of the acute period following intracranial aneurysm (ICA)
rupture. Patients were divided into two groups: group 1 – patients without meningeal signs, group 2 – patients with meningeal signs.
Statistical analysis was performed using the χ²-test, independent samples t-test, Mann-Whitney test, binomial logistic and ordinal
regression.
Results. The relative number of patients with grade 1 of the modified WFNS scale was higher in the first group. Meanwhile,
patients in the second group had twice the likelihood of a worse severity level on the modified WFNS scale upon admission (OR=2.16;
CI 0.193–1.38; p=0.011). Headache was present in 44 patients (83.0%) of the first group and in 365 patients (86.1%) of the second
group (χ²=0.362; df=1; p=0.547). Vasospasm was detected in 22 patients (41.5%) in group 1 and in 202 patients (47.5%) in group 2
(χ²=0.686; df=1; p=0.408). Hydrocephalus developed in 3 patients (5.7%) from the first group and in 72 patients (16.9%) from the
second group. Binomial logistic regression analysis revealed that patients with meningeal signs had a threefold increased likelihood of
developing hydrocephalus after aSAH (OR=3.3803; CI 1.0260–11.136; p=0.045).
Conclusions. Meningeal signs serve as a direct prognostic indicator of outcomes after aSAH based on their impact on the severity
of the patient’s condition upon admission. Meningeal syndrome is an unfavorable clinical indicator regarding the development of
hydrocephalus in patients during the acute period following ICA rupture.
