Поширеність низькорослості в дитячій популяції висока, становить 1–5 % і є
різноманітною за етіологією. Перспективи остаточного росту дитини багато в чому залежать від ефективності системи діагностики та підвищення комплаєнтності до терапії. Мета: поліпшення діагностики
дефіциту гормону росту (ДГР) у дітей та підвищення комплаєнтності до терапії рекомбінантним гормоном
росту людини (рГРл) на основі інформації про регіональну поширеність захворювання та бар’єри формування
комплаєнсу. Матеріали та методи. Дослідження виконані на базі КНП «Одеська обласна дитяча клінічна
лікарня» ООР в 2012–2020 рр. До когорти увійшли 94 дитини з ДГР. Поширеність визначалася як відношення
числа всіх виявлених випадків ДГР за цей період до чисельності дитячої популяції у перерахунку на 100 тис.
дитячого населення. Комплаєнтність визначалася за даними шкали прихильності до терапії MMAS (Morisky
Medication Adherence Scale). Статистична обробка результатів проведена з використанням методів t-test та
ксі-квадрат (значення р < 0,05 вважалися статистично значущими). Результати. Оцінка поширеності ДГР,
рівня комплаєнтності та частоти безперервності рГРл-терапії у дітей в Одеському регіоні на кінець 2014
року виявила неповноту регіональної діагностики захворювання (м. Одеса – 1 : 11 200; Одеська область –
1 : 10 800), а також недостатньо високу частоту прийнятної прихильності (57,4 %) та безперервності терапії (76,9 %). Ці дані були основою розробки регіональної програми оптимізації виявлення та ведення ДГР у
дітей, яка включала організаційні та медико-соціальні заходи. На кінець 2020 р. показник поширеності ДГР
у м. Одесі становив 1 : 4300, а на Одещині – 1 : 5100. Частота прийнятної комплаєнтності до терапії рГРл
зросла до 80,0 %, а безперервності терапії – до 91,1 %. Висновки. Регіональна програма оптимізації виявлення
та ведення ДГР у дітей поліпшує діагностику захворювання, підвищує комплаєнтність та частоту безперервності рГРл-терапії. Висока прихильність має біоетичний вимір, оскільки відбиває добре партнерство між
лікарем, дитиною, батьками та демонструє повагу до автономії пацієнта.
The significance of this study lies in the
fact that short stature is highly prevalent among children, affecting
1–5 % of the population and having diverse causes. The child’s
growth potential in the long term is largely depends on the effectiveness of the diagnostic system and the level of adherence to the
prescribed therapy. The purpose was to improve the diagnosis of
growth hormone deficiency (GHD) in children and adherence to
recombinant human growth hormone (rhGH) therapy based on information about the regional prevalence of the disease and barriers
to adherence. Materials and methods. A follow-up study was conducted from 2012 to 2020 at the Odesa Regional Children’s Hospital. The cohort included 94 children with GHD. The prevalence
was determined by calculating the ratio of the number of all detected
GHD cases to the children population per 100,000. Adherence was
measured using the Morisky Medication Adherence Scale. The statistical processing of the results was done using t-test and chi-square
methods, and p-values less than 0.05 were considered statistically
significant. Results. An assessment of GHD prevalence, the level
of adherence and the frequency of continuity of rhGH therapy in
children in the Odesa region at the end of 2014 revealed the incompleteness of regional diagnosis of the disease (in Odesa, 1 : 11,200;
in the Odesa region, 1 : 10,800), as well as a low level of acceptable
adherence (in 57.4 %) and insufficient frequency of continuity of
therapy (in 76.9 %). These data formed the basis of the regional program for optimizing the identification and management of GHD in
children, which included organizational, medical and social measures. By the end of 2020, the prevalence of GHD in Odesa was
1 : 4,300, and in the Odesa region, 1 : 5,100. The rate of acceptable
adherence to rhGH therapy increased to 80.0 %, and frequency of
continuity of therapy to 91.1 %. Conclusions. The regional program designed to improve the detection and management of GHD
in children has been found to improve the diagnosis of the disease,
increase adherence to rhGH therapy, and the frequency of continuity of treatment. High adherence to treatment is a bioethical issue
because it signifies a good partnership between physicians, children,
and parents and indicates respect for patient autonomy.
