Прогностична значущість терапії церебральних порушень у хворих на артеріальну гіпертензію на санаторно-курортному етапі лікування

Abstract

Впродовж останніх років все більше уваги приділяється питанням ранньої діагностики та лікування артеріальної гіпертензії (АГ), розповсюдженість якої по різним даним складає від 30 до 60 %. Доведена провідна роль АГ в генезі як початкових форм недостатності мозкового кровонаповнення так і гострих судинних катастроф, смертність від яких складає в теперішній час по деяким даним до 37 % випадків. На ранніх етапах розвитку дисциркуляторної енцефалопатії на тлі АГ, відсутні клінічно значимі ознаки осередкового ураження центральної нервової системи. Когнітивна діяльність пацієнтів зберігається на достатньо високому рівні, однак підвищення об'єму завдань чи зменшення часу їх виповнення в суб'єктивно складних ситуаціях призводить до змін у психоемоційній сфері пацієнтів. Стійкі зміни у психоемоційній сфері (тривожність, відчуття невпевненості у свої силах, очікування невдачі, труднощі зосередження) сприяють підвищенню рівня артеріального тиску, тим самим прискорюючи розвиток осередкових змін речовини головного мозку. Прискорення процесів відновлення функції нервової системи досягається головним чином, при застосуванні таких груп медикаментозних засобів, як активатори біоенергетичного метаболізму, ноотропні засоби, неспецифічні стимулятори метаболізму (вітаміни групи В), амінокислоти, антиоксиданти, вазоактивні препарати.