Мета: оцінка хірургічних ускладнень, побічних ефектів хіміотерапії, 1- та 3-річної виживаності у пацієнток із розповсюдженим раком яєчників (РЯ) на фоні впровадження оптимізації персоналізованого лікування пацієнток. Об’єкт і методи: проведений порівняльний аналіз результатів клінічного обстеження та лікування 59 хворих на первинну серозну аденокарциному яєчника III–IV стадій (FIGO 2015), які проходили лікування на базі Університетської Клініки Одеського національного медичного університету. Хворі на первинний РЯ були поділені на 2 групи: IA (n = 43) – хворі, яким було проведено лікування в обсязі первинного циторедуктивного оперативного втручання (ПЦ) + ад’ювантна хіміотерапія (АХТ); ІБ (n = 16) – хворі, яким було проведено лікування в обсязі неоад’ювантної хіміотерапії (НАХТ) + інтервальне циторедуктивне оперативне втручання (ІЦ) + ад’ювантна хіміотерапія. Результати:
відсутність статистичної різниці при порівнянні медіани загальної виживаності у групах ІА (ПЦ + АХТ) та ІБ (НАХТ + ІЦ + АХТ) пояснюється повним обсягом виконаної циторедукції. Відмічено зміну 3-річної виживаності з 56,3% до 70,7% (χ2 = 0,951; р = 0,329) та збільшення 5-річної виживаності з 12,5% до 60,9% (φ = 0,0012; р < 0,05). У групі ІБ частота післяопераційних ускладнень та середня тривалість перебування хворих у стаціонарі після проведення циторедуктивного втручання є нижчими, ніж аналогічні дані в групі ІА, однак різниця є статистично незначущою. При порівнянні частоти побічних ефектів хіміотерапевтичного лікування в режимі паклітаксел/карбоплатин у групах ІА та ІБ отримані значення χ2 = 36,441; р = 0,0195. Таким чином доведено, що у групі ІБ токсичні ефекти хіміотерапії 3–4 ступенів тяжкості зустрічались достовірно частіше. Висновки: не отримано статистично
достовірної різниці при порівнянні медіани загальної виживаності та періоду без прогресії у групах, що досліджувалися. Виконання первинного
циторедуктивного оперативного втручання з макроскопічно видимими залишковими масами, особливо у субоптимальному та неоптимальному
обсязі (СС 2–3) призводить до значного зниження показників виживаності хворих на РЯ.
Aim: to evaluate surgical complications, side effects of chemotherapy, 1- and 3-year survival in patients with advanced ovarian cancer against the background of the introduction of optimized personalized treatment. Object and methods: for this purpose, a comparative analysis of the results of clinical examination and treatment of 74 patients with primary serous ovarian adenocarcinoma of stages III–IV (FIGO 2015) who were treated at the University Clinic of Odesa National Medical University was conducted. Patients were divided
into 2 groups: Group IA – patients with primary ovarian cancer who were treated with primary cytoreductive surgery (PDS) + adjuvant chemotherapy (ACT) – 43
patients; IB group – patients with primary ovarian cancer who were treated with neoadjuvant chemotherapy (NACT) + interval cytoreductive surgery (ICS) + adjuvant chemotherapy – 16 patients. Results: the absence of statistical difference in the median overall survival in groups IA (PDS + ACT) and IB (NACT + ICS + ACT) was shown to be explained by the complete volume of cytoreduction performed. There was a change in 3-year survival from 56.3 to 70.7% (χ2 = 0.951; p = 0.329) and an increase in 5-year survival from 12.5 to 60.9% (φ = 0.0012; p < 0.05). In group IB, the percentage of postoperative complications in patients and the average length of hospital stay after cytoreductive surgery were
lower than in group IA, but the difference was statistically insignificant. When comparing the frequency of side effects of paclitaxel/carboplatin chemotherapy treatment in
groups IA and IB, the values of χ2 = 36.441; p = 0.0195 were obtained. Thus, it was proved that in the IB group, the toxic effects of chemotherapy of 3–4 degrees of severity were significantly more common. Conclusions: there was no statistical difference when comparing the median overall survival and progression-free survival in the study groups. It has also been shown that primary cytoreductive surgery with macroscopically visible residual masses, especially in suboptimal and suboptimal volume (CC 2-3), leads to a significant decrease in survival rates in patients with ovarian cancer.
