Abstract:
Епілепсія є тривалим, схильним до прогресування нервово-психічним захворюванням різної етіології, яке проявляється у вигляді пароксизмальних та більш-менш стійких психічних порушень. Несудомні порушення поведінки реєструються у більшості хворих на епілепсію і є частіше за все єдиним та провідним проявом вказаного захворювання. Проте, патогенетичні механізми вказаних розладів поведінки залишаються недостатньо дослідженими в динаміці формування хронічного епілептогенезу, а питання стосовно патогенетично обумовленої корекції несудомних епілептиформних розладів поведінки не розглядається в аспекті комплексного
лікування хронічного судомного синдрому. Підхід до лікування депресії у хворих на епілепсію недостатньо розроблений. Опубліковано поодинокі роботи, присвячені застосуванню антидепресантів у пацієнтів з епілепсією та депресією. Було проведено частину дослідів,
присвячених визначенню патогенетичної ролі різновидів несудомної поведінки при кіндлінгспричиненій хронічній судомній активності. Було перевірено ефективність комплексної патогенетично обґрунтованої фармакокорекції вказаних вище несудомних форм поведінки сумісним введенням протисудомних препаратів з мультимодальним антидепресантом вортіоксетином. Мета роботи – дослідження змін поведінки щурів протягом плавання внаслідок сумісного введення вортіоксетину з протисудомними препаратами в динаміці хронічної кіндлінг-спричиненої судомної активності. На 18-й і на 24-й добах досліду, а також на стадії посткіндлінгу в щурів досліджували вираженість поведінки протягом плавання в разі роздільного та сумісного введення вортіоксетину, вальпроєвої кислоти, дифенілгідантоїн та фенобарбіталу). В динаміці пікротоксин-індукованого кіндлінга в щурів реєструються порушення поведінки протягом плавання. Доведено опіатергічний нейромедіаторний механізм формування порушень несудомної поведінки в стадії розвиненого кіндлінгу та в стадії посткіндлінгу, а також його холінергічний механізм у кіндлінгових щурів. Отримані дані свідчать про вдалу фармакологічну корекцію порушень поведінки протягом плавання в разі сумісного застосування вальпроєвої кислоти з вортіоксетином. При цьому меншу ефективність корекції плавальної поведінки було виявлено в разі застосування вортіоксетину та найменшу – після введення вальпроєвої кислоти. Автори висловлюють, що експериментальні результати та їх аналіз свідчить про доцільність клінічного тестування сумісного введення вортіоксетину з вальпроєвою кислотою в режимі
політерапії у хворих на епілепсію з наявністю депресивного поведінкового компоненту.
