Фібриляція передсердь (ФП) – аритмія, яка характеризується суправентрикулярним порушенням ритму, з хаотичною електричною активністю передсердь, прогресування якої пов’язане з підвищеним ризиком розвитку інсульту та серцевої недостатності,
несприятливо впливає на якість життя та прогноз, підвищує рівень госпіталізації та смертності. Радіочастотна абляція ФП є найбільш ефективним методом лікування пацієнтів з порушенням ритму.
Найважливіший предиктор прогресування та рецидивів ФП – це структурне та електромеханічне ремоделювання передсердь, яке
виникає завдяки самій аритмії, сприяє її прогресуванню, розвивається тахі-індукована кардіоміопатія.
Підвищений автоматизм і тригерна активність, які виникають у передсердях при структурному ремоделюванні, можуть спричинити труднощі у підтримці синусового ритму після абляції.
Найбільш поширеним методом оцінки фіброзного структурного ремоделювання ЛП є дво- (2D) або тривимірна (3D) ехокардіографія (ЕхоКГ) з вимірюванням розміру та об’єму лівого передсердя (ОЛП) чи його функції, а також ступеня деформації завдяки
спекл-трекінг Ехо-КГ. Використання сукупності показників скоротливої функції міокарду відкриває перспективи персоніфікованого
вивчення компенсаторних можливостей серця та вибору лікувальної тактики.
Таким чином, можемо зробити висновки, що вираженість фіброзу ЛП асоційована з розмірами, функціональними можливостями
камер серця та відіграє важливу роль в розвитку рецидивів ФП. Ехокардіографія є одним з основних неінвазивних методів дослідження
для виявлення наявності атріомегалії, оцінки ступеня фіброзу та для вирішення питання щодо подальшого вибору тактики лікування ФП.
Atrial fibrillation (AF) is arrhythmia characterized by supraventricular rhythm disturbance, with chaotic electrical activity of the atria, the
progression of which is associated with an increased risk of stroke and heart failure. It adversely affects the quality of life and prognosis and increases
the level of hospitalization and mortality. Radiofrequency ablation of AF is the most effective method of treating patients with arrhythmias.
The most important predictor of progression and recurrence of AF is the structural and electromechanical remodeling of the atria, which
occurs due to the arrhythmia itself, contributes to its progression, and develops tachy-induced cardiomyopathy.
The increased automaticity and trigger activity that occurs in the atria during structural remodeling can cause difficulties in maintaining
sinus rhythm after ablation.
The most common method for assessing fibrous structural remodeling of the left ventricle is two- (2D) or three-dimensional (3D)
echocardiography (EchoCG), involving measuring the size and volume of the left atrium (LV) or its function, as well as the degree of
deformation via speckle tracking Echo-CG. The use of a set of indicators of the contractile function of the myocardium opens up the prospects
of a personalized study of the compensatory capabilities of the heart and the choice of treatment tactics.
Thus, we can conclude that the severity of AF fibrosis is associated with the size and functionality of the heart chambers and plays an
important role in the development of AF recurrences. Echocardiography is one of the main non-invasive research methods for detecting the
presence of atriomegaly, assessing the degree of fibrosis, and settling the issue of the further choice of AF treatment tactics.