Дисфункціональна активність еритроцитів в якості одного з провідних патогенетичних механізмів термічного ураження щитоподібної залози

Abstract

Актуальність проблеми опікової травми пояснюється складністю та тривалістю лікування, розвитком ускладнень, частою втратою та/або дефіцитом функцій окремих органів та систем, довготривалою втратою працездатності та порівняно високою летальністю. Нас зацікавили зміни з боку ендокринної регуляції, детальніше – у функціонуванні щитоподібної залози, індуковані внаслідок термічного ушкодження. Ми припустили доцільність перевірки ймовірності наявності підсилення процесів ліпопероксидації та пригнічення активності антиоксидантної системи безпосередньо в клітинній частині крові, а саме – в еритроцитах. Метою роботи є дослідження вираженості процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту в еритроцитах тварин, а також визначення показників перекисної резистентності еритроцитів та сумарної пероксидазної активності плазми в динаміці термічної травми шкіри на тлі застосування фізіологічного розчину. Через 1, 3, 7, 14, 21 і 30 діб після термічних опіків шкіри у крові щурів визначали перекисну резистенцію еритроцитів та сумарну пероксидазна активність, а в еритроцитах крові визначали вміст малонового діальдегіду та активність низки антиоксидантних ферментів. Протягом 30 днів післяопікового періоду авторами доведено наявність глибинних порушень активності функціональної системи «перекисне окислення ліпідів – антиоксидантний захист» з її поломкою у бік гіперактивації накопичення продуктів ліпопероксидації та спряженим пригніченням активності антиоксидантних ферментів. Виявлені пероксидні зрушення за умов гіпертермічного впливу зареєстровані в еритроцитах щурів, що свідчить про їх безпосереднє залучення до опосередкування патологічного процесу при термічному ураженні щитоподібної залози. Це також підтверджується доведеним зростанням показників перекисної резистенції еритроцитів та сумарної пероксидазної активності плазми крові в динаміці післяопікового процесу. Застосування фізіологічного розчину не виявилося ефективним в корегуючому плані для нормалізації процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту в еритроцитах, а також вираженості інтегральних показників клітинної дисфункції при термічному ураженні щитоподібної залози.