Наведено актуальні питання діагностичного моніторингу зміни судинного статусу в разі використання
турнікета при бойовій травмі, а також питання діагностики турнікетного синдрому. Показано альтернативний діагностичний підхід у вигляді додаткового використання поліфокусної експрес-біопсії м’язів і динамічної цифрової термографії.
Мета – проаналізувати проблемні питання діагностики та лікування турнікетного синдрому при вогнепальних пораненнях кінцівок для зменшення кількості організаційних і технічних помилок при пораненнях кінцівок, де використовувався турнікет.
Матеріали та методи. За 16 місяців широкомасштабної агресії росії проти України в умовах Військовомедичного клінічного центру Північного регіону (ВМКЦ ПнР) проліковано 28 поранених із турнікетним
синдромом кінцівок. Усі поранені були чоловічої статі, середній вік становив 34,2±0,6 року. Проаналізовано такі показники: термін накладення турнікета до прибуття на ROLE 2, локалізація турнікета, обсяг оперативного втручання на ROLE 2, термін перебування на ROLE 2, обсяг передопераційного обстеження
у ВМКЦ ПнР, обсяг оперативних втручань в умовах ВМКЦ ПнР, кількість випадків гострого ушкодження
нирок, потреба в замісній нирковій терапії, середній ліжко-день на ROLE 3, рівень летальності. Проведено
класичні загальноклінічні дослідження в поєднанні з термографічним і гістологічним дослідженням.
Результати. За локалізацією при вогнепальних пораненнях із турнікетним синдромом переважали поранення нижніх кінцівок (28 (82,4%) випадків) над верхніми кінцівками 6 (17,6%) випадків). Усього вогнепальних переломів при турнікетному синдромі було 12 (35,3%) випадків. Усі (28) поранені надходили
з накладеними турнікетами на кінцівках. Термін накладення турнікета до госпіталізації на ROLE 3 становив від 3 годин 10 хвилин до 11 годин 25 хвилин, у середньому – 5 годин 35 хвилин ±20 хвилин. У 5 (14,7%)
випадках були проби зняти турнікет при термінах його накладення понад 3 години на рівні ROLE 1.
У 6 (21,4%) поранених на одній анатомо-функціональній ділянці було 2 турнікети, що призвело до ампутації на проксимальному рівні. Середній термін перебування на ROLE 2 з турнікетним синдромом дорівнював 60±10 годин. Усім пораненим (28 пацієнтів) із турнікетним синдромом виконали 34 ампутації.
16 (57,1%) поранених із турнікетним синдромом мали гостре ушкодження нирок і отримували пролонговану замісну ниркову терапію. Ця категорія поранених мала турнікетний синдром на рівні стегна. Для
діагностики турнікетного синдрому використали поліфокусну експрес-біопсію м’язів та динамічну цифрову термографію.
Висновки. Поліпшення підготовки бойових медиків сприятиме зменшенню кількості організаційних і
технічних помилок при пораненнях кінцівок, де використовується турнікет. Тривало накладений турнікет
призводить до високого рівня ампутації кінцівки в разі непоправних змін у м’язах. Існує потреба в подальшому розробленні об’єктивних методів діагностики турнікетного синдрому. Запропоновані додаткові методи діагностики у вигляді поліфокусної експрес-біопсії та термографії дадуть змогу об’єктивізувати
обсяг ушкодження внаслідок стояння турнікета.
Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено локальними етичними комісіями всіх установ, що брали участь у дослідженні. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
The article topical issues of diagnostic monitoring of changes in vascular status when using a tourniquet during a combat injury, diagnosis of tourniquet syndrome. An alternative diagnostic in the form of additional use of multifocal express muscle biopsy and dynamic digital thermography has been demonstrated. Purpose – to conduct an analysis of the problematic issues of diagnosis and treatment of tourniquet syndrome in gunshot wounds of the limbs in order to reduce the number of organizational and technical errors in wounds of the limbs where a tourniquet was used.
