Актуальність. Вірус гепатиту С є однією з основних причин хронічних захворювань печінки. Це пов’язано з тим, що вірус гепатиту С здатний вислизати від імунного
контролю, створюючи нові антигенні варіанти, що сприяє переходу гострого гепатиту
С в хронічну форму в 70-80% випадків.
Матеріали та методи. Біохімічні, імунологічні, молекулярно-генетичні, статистичні.
Результати. Наявність зв’язку між активністю трансаміназ, імунологічними показниками та певними специфічними генотипами IL-4 та TNFб дозволяє використовувати
отриману інформацію як один із критеріїв активності запального процесу в печінці.
Виразність змін клітинного імунітету є додатковим критерієм ступеня морфологічних
порушень у тканині печінки.
Висновки. Отримані дані можуть допомогти практичному клініцисту в прогнозуванні перебігу хронічного гепатиту С, що безпосередньо пов’язано з індивідуальним
планом ведення хворого на хронічний гепатит С.
Relevance. Viral hepatitis C is the main cause of chronic liver disease. This is due to the fact that the hepatitis C virus is able to elude immune control, creating new antigenic variants, which contributes to the transition of acute hepatitis C to a chronic form in 70-80% of cases Materials and methods. Biochemical, immunological, molecular-genetic, statistical. Results. The presence of a relationship between transaminase activity, immunological parameters, and certain specific genotypes of IL-4 and TNFб allows using the information obtained as one of the criteria for the activity of the inflammatory process in the liver. The severity of changes in cellular immunity is an additional criterion for the degree of morphological disorders in the liver tissue. Conclusions. The data obtained can help a practical clinician in predicting the course of chronic hepatitis C, which is directly related to an individual plan for managing a patient with chronic hepatitis C.
Актуальность. Вирус гепатита С – одна из основных причин хронических заболеваний печени. Это связано с тем, что вирус гепатита С способен ускользать от иммунного контроля, создавая новые антигенные варианты, способствующие переходу острого гепатита С в хроническую форму в 70-80% случаев.
Материалы и методы. Биохимические, иммунологические, молекулярно-генетические, статистические.
Результаты. Наличие связи между активностью трансаминаз, иммунологическими
показателями и специфическими генотипами IL-4 и TNFб позволяет использовать полученную информацию как один из критериев активности воспалительного процесса в
печени. Выраженность изменений клеточного иммунитета является дополнительным
критерием степени морфологических нарушений ткани печени.
Выводы. Полученные данные могут помочь практическому клиницисту в прогнозировании течения хронического гепатита С, что напрямую связано с индивидуальным
планом ведения больного хроническим гепатитом С.
