Протягом останнього десятиліття у зв’язку з невпинним зростанням смертності від
серцево-судинних захворювань науковці вивчали можливість раннього виявлення
судинного ураження та шукали нові біомаркери. Відомо, що адекватна гемодинаміка визначається демпфувальними властивостями магістральних судин, тому
особливий інтерес становлять їх пружньо-еластичні властивості. Важливо виявити зміни структури артерій до появи клінічних симптомів судинного захворювання. Саме таким маркером є жорсткість стінки артерій. Один з головних методів
вивчення властивостей артерій — визначення швидкості поширення пульсової
хвилі, яка, за даними експертів, є незалежним предиктором серцево-судинних
ускладнень. Методи оцінки еластичності або жорсткості стінки артерій набувають
дедалі більшої популярності, оскільки дають змогу оцінити не лише структуру,
а й функцію судин. Для оцінки структурно-функціонального стану великих судин
застосовують прямі методи візуалізації (ультразвукове дослідження, магнітнорезонансна томографія) та непрямі методики (контурний аналіз пульсової хвилі,
плетизмографія, сфігмографія тощо). У клінічній і амбулаторній практиці найбільш затребуваними є неінвазивні, доступні та легко відтворювані методики.
Наведено способи визначення підвищеної локальної та регіонарної жорсткості
стінки артерій за допомогою таких апаратів, як Complior, SphygmoCor, PulsePen,
«ПоліСпектр СПВ», VaSera-1000 тощо. Однак є потреба в нових методах оцінки
жорсткості стінки судин. Для спрощення та поліпшення визначення швидкості
поширення пульсової хвилі нами запропоновано метод на основі фотоплетизмографії. Висвітлено головні переваги та недоліки, виявлені під час дослідження.
Метою публікації є необхідність поінформувати лікарів про важливість дослідження жорсткості стінки артерії, найбільш поширені та затребувані в клінічній
практиці способи її визначення, стани, за яких слід оцінювати судинну ригідність,
існуючі обмеження, а також невирішені питання в цій галузі.
Over the past decade, in connection with the continuous increase of mortality from cardiovascular diseases, attention of
scientists was tied down to the early reveal of vascular lesions and search for new biomarkers. Generally known, that an
adequate hemodynamics is determined by damping properties of the great vessels, therefore their viscoelasticity properties
are of particular interest. It is important to identify the changes in the arteries’ structure prior to onset of clinical symptoms
of vascular disease. The measurement of pulse wave velocity (PWV) is one of main investigational methods for arteries’
properties; based on experts’ data it serves as an independent predictor of cardiovascular complications. The methods
of estimation of elasticity or stiffness of arteries wall acquire all greater popularity, so as they allow to estimate not only
structure but function of vessels. For the estimation of the structural-functional state of major vessels, direct visualizing
(USI, МRT) and indirect technique (contour analysis of pulse wave, plethysmography, sphygmography etc.) are used. In
clinical and outpatient practice, the most popular are non-invasive, affordable and easily reproducible techniques. The
authors presented methods for determining the increased local and regional stiffness of the arterial wall using such devices
as Complior, SphygmoCor, PulsePen, PolySpectr SPV, VaSera-1000 and other. However, a demand exists today for novel
methods for estimation of vascular stiffness. To simplify and improve the determination of the pulse wave velocity, the
authors have proposed a method based on photoplethysmography and elucidated the main advantages and shortcomings,
reveled during investigation. The aim of this publication was to inform the physicians about the importance of researches
of arterial wall stiffness, the most widespread and demanded in clinical practice methods of its determination, about
conditions, where vascular stiffness should be assessed, the existing limitations, as well as issues, still unsolved in this area.
