Abstract:
Жовтяниця взагалі, та неонатальна жовтяниця зокрема, визначається як патофізіологічний синдром, що розвивається внаслідок накопичення в крові надлишкової кількості білірубіну, має візуальний прояв гіпербілірубінемії у вигляді зміни кольору шкіри і слизових оболонок та загально клінічні прояви. Неонатальна жовтяниця є однією з найбільш поширених нозоформ, що потребують медичної допомоги у новонароджених дітей. Клінічні прояви гіпербілірубінемії розвиваються приблизно у 60% доношених і 80% передчасно народжених дітей. Особливостями перебігу неонатальних жовтяниць є те, що вони можуть бути фізіологічними, зустрічатися у здорових дітей, однак можуть бути проявом цілого ряду захворювань і розглядаються як потенційно небезпечні. Надходження
некон'югованого (непрямого) білірубіну у мозок новонародженого може викликати як короткочасні, так і тривалі неврологічні розлади, що є причиною
білірубінової енцефалопатії, гіпоксично-ішемічних розладів, затримки розвитку дитини. Все це і визначило основну мету роботи. Мета роботи. Метою нашого дослідження було кінцеве поліпшення патогенетичної фармакотерапії жовтяниці новонароджених, проведення оцінки ефективності та безпеки застосування дозволених за віком засобів, створених на основі жовчних кислот.
