Рефрактерні набряки: визначення, патогенез, фармакотерапія

Abstract

Хронічна серцева недостатність, цироз печінки різної етіології, хронічна ниркова недостатність – стани, які є ускладненнями багатьох, різних за своїми механізмами формування, захворювань, і що об’єднує їх – наявність набряків. Суб’єктивний і фізикальний симптом визначає ступінь важкості патологічного процесу, визначає стадію або ступінь хвороби і потребує відповідного лікування, проте не симптоматичного, а відповідного патогенетичного, обумовленого певною ланкою їх виникнення і прогресування. Застосування сечогінних засобів в повній мірі вирішує ці питання. Однак, інколи у хворих виникає стан, який характеризується як рефрактерні набряки – набряки, які не зменшуються за умов призначення діуретиків в адекватних дозах, раціональному режимі призначення та раціональній комбінації. Вони розвиваються на тлі тяжкого перебігу захворювання. При цьому наявні важкі порушення внутрішньониркової гемодинаміки, зниження клубочкової фільтрації, підвищення реабсорбції натрію в ниркових канальцях, значні порушення водно-електролітного гомеостазу. Пошук і практичне визначення ефективності різних комбінацій діуретичних засобів визначило головну мету дослідження. Мета роботи: виявлення найбільш ефективної та безпечної, економічно доступної комбінації діуретиків для лікування рефрактерного набрякового синдрому різного етіопатогенетичного походження.