The article presents data on
epidemiological features of pathogens of enterovirus infection, which are combined into a
common group based on their serological and genetic characteristics. The complexity of
conducting epidemiological surveillance of this large group of infections, which have the most
diverse clinical manifestations, especially damage to the central nervous system, myocarditis, is
shown. Despite significant progress in the eradication of poliomyelitis, acute flaccid paralysis
continues to be registered, both in children under 15 years of age and in adults, caused by other
enteroviruses. Object: epidemic process of enterovirus infection. Methods: bibliosemantic,
descriptive and analytical methods. Results: The study and analysis of published data on the
geographical distribution and manifestations of the epidemic process of enterovirus infection
showed different intensity in the territories of countries with a hot and temperate climate. The
socio-economic standard of living of the population, crowded housing conditions are important. At the same time, in many developed countries, frequent circulation of enteroviruses in household
sewage of settlements was found, which indicates a "hidden" carrier among the residents of these
areas. A modern genetic classification is presented, which is constantly supplemented with new
variants of viruses. Seasonality and the main factors of transmission of enterovirus infection have
been established. A direct connection with the water factor of transmission is shown, the role of
city wastewater in the pollution of surface water bodies is shown, which later become a natural
reservoir of viral pathogens and, thus, an additional source of infection of the population. The
frequency of isolation of viruses from untreated sewage is 75-100%. After biological treatment at
aeration stations, the frequency of EV release drops to 40%. In Ukraine, the frequency of EV
isolation from wastewater samples was in the range of 2.1-8.6%. It is important to focus on the
data on the survival of EV in seawater, as a result of the discharge of sewage into the sea and the
possibility of the spread of infection among the population during the bathing season, on beaches,
when using seawater on ships. A study of the rate of biological inactivation of EV in seawater was
carried out, it was established that the number of active particles of ЕСНО1 and ЕСНО6 viruses
halved within 11.5 to 33 days, according to the types, at a temperature of 13-14 ° С and a pH of
7.35-8.2. An important role in the transmission of pathogens is played by contaminated food
products and vegetable crops grown on soil contaminated with viruses. Data on the ability of
enteroviruses (vaccine strains of poliomyelitis virus and ESHO7 virus) to survive in loamy and
sandy soils at a temperature of 3-10°C for 110-170 days are presented. As a result of adsorption,
viruses do not lose their activity and the possibility of entering the environment due to desorption
by soil desorbents. As a result of the processing of the used lands, soils contaminated with
enteroviruses are a probable source of infection of vegetable crops grown on them. When studying
the adsorption processes, it was established that the virus is adsorbed through the roots of plants -
tomatoes, potatoes, and lettuce. The main modern laboratory methods of pathogen research were
studied. The necessity of using modern methods of molecular epidemiology with the use of
comparative bioinformatic analysis of the genomes of two viral objects - a virus detected in water
and a virus detected in a patient with clinical signs of infection and identified as its etiological
agent - is indicated. The presence of a close genetic relationship between the "clinical" virus and
its "water" counterpart is indisputable evidence of the participation of water in the transmission of
registered cases of disease. Conclusion: Monitoring the quality of virological indicators of water
in surface water bodies of the environment, drinking water, household wastewater, and food
products is an integral part of epidemiological surveillance of enterovirus infection.
У статті представлені
дані про епідеміологічні особливості збудників ентеровірусної інфекції, що об’єднані у
загальну групу за своїми серологічними, генетичними характеристиками. Показана
складність проведення епідеміологічного нагляду за цією великою групою інфекцій, що
мають самі різноманітні клінічні прояви, особливо ураження центральної нервової системи,
міокардити. Незважаючи на значні успіхи у ліквідації поліомієліту продовжують
реєструвати гострі в’ялі паралічі, як у дітей до 15 років, так і у дорослих, викликані іншими
ентеровірусами. Об’єкт дослідження: епідемічний процес ентеровірусної інфекції.
Методи: бібліосемантичний, описово-аналітичний. Результати: Вивчення та аналіз
опублікованих даних щодо географічної поширеності і проявів епідемічного процесу
ентеровірусної інфекції показали різну інтенсивність на територіях країн з жарким та
помірним кліматом. Має значення соціально-економічний рівень життя населення,
скупченість житлових умов. В той же час у багатьох розвинених країнах виявлено часту
циркуляцію ентеровірусів у господарсько-побутових стічних водах населених пунктів, що
вказує на «приховане» носійство серед жителів цих районів. Представлено сучасну
генетичну класифікацію, що весь час доповнюється новими варіантами вірусів.
Встановлено сезонність та основні фактори передачі ентеровірусної інфекції. Показаний
прямий зв`язок з водним фактором передачі, показана роль стічних вод міст у забрудненні поверхневих водоймищ, що згодом стають природним резервуаром вірусних патогенів і,
таким чином, додатковим джерелом інфікування населення. Частота виділення вірусів з
неочищених стічних вод становить 75-100%. Після біологічної очистки на станціях аерації
частота виділення ЕВ знижується до 40%. В Україні частота ізоляції ЕВ із зразків стічних
вод перебувала в діапазоні 2,1-8,6%. Важливо акцентувати увагу на даних щодо виживання
ЕВ в морській воді, внаслідок спуску в море стічних вод і можливість поширення інфекції
серед населення під час купального сезону, на пляжах, при використанні морської води на
суднах. Проведено дослідження швидкості біологічної інактивації ЕВ в морській воді,
встановлено, що число активних частинок вірусів ЕСНО1 і ЕСНО6 знижувалося вдвічі
протягом від 11,5 до 33 днів відповідно до типів при температурі 13-14 ° С і рН 7,35-8,2.
Важливу роль у передачі збудників грають контаміновані харчові продукти, овочеві
культури, що вирощуються на забруднених вірусами ґрунтах. Представлені дані про
здатність ентеровірусів (вакцинних штамів вірусу поліомієліту та вірусу ЕСНО7) виживати
в суглинистих і супіщаних ґрунтах при температурі 3-10° С в межах 110-170 діб. В
результаті адсорбції віруси не втрачають своєї активності і можливості надходження в
навколишнє середовище внаслідок десорбції десорбентами ґрунту. В результаті обробки
використовуваних земель, ґрунти, забруднені ентеровірусами, являють собою ймовірне
джерело інфікування овочевих культур, що вирощуються на них. При вивченні процесів
адсорбції була встановлено, що через коріння рослин - помідорів, картоплі, салату
відбувається адсорбція вірусу. Проведено вивчення основних сучасних лабораторних
методів дослідження збудників. Вказано на необхідність використання сучасних методів
молекулярної епідеміології із застосуванням порівняльного біоінформаційного аналізу
геномів двох вірусних об'єктів – вірусу, виявленого в воді, і вірусу, виявленого у пацієнта з
клінічними ознаками інфекції та ідентифікованого, як її етіологічного агента. Наявність
тісного генетичного споріднення між «клінічним» вірусом і його «водним» аналогом є
незаперечним доказом участі води в передачі зареєстрованих випадків захворюваності.
Висновки: Моніторинг якості за вірусологічними показниками води поверхневих водних
об’єктів довкілля, питних, стічних господарсько-побутових вод і харчових продуктів -
невід'ємна частина епідеміологічного нагляду за ентеровірусною інфекцією.
