Шилопід’язиковий синдром. Різні методики консервативного та показання до оперативного лікування

Abstract

Шилопід›язиковий синдром( стілоїд-синдром в іноземній літературі,синдром Ігла-Стерлінга) – це синдромо-комплекс, етіологічним фактром якого є тиск подовженим шилоподібним відростком скроневої кістки, судинно-нервового пучка шиї та м’язових структур. Синдром проявляється хронічним болем у глибокому відділі шиї, що іррадіює у корінь язика, мигдалик з відповідного боку, око, вухо та в бічну поверхню обличчя. Іноді проявляється дисфагією, утрудненням проходження твердої їжі, також симптомами обумовленими порушенням кровообігу головного мозку (запаморочення, втрата свідомості). У звязку з необізнаністю практичних лікарів хворі часто направляються до лікарів різних спеціальностей, де призначається лікування, що не дає полегшення. Мета дослідження: розробка та удосконалення наявних, найбільш безпечних методик лікування консервативним спосо- бом, методик оперативного лікування,що не залишають виражених косметичних дефектів у хворих з данним синдромом та профілактики повторення описаної симптоматики в послідуючому, та які будуть найбільш простими в виконанні.