Гострий панкреатит (ГП) є розповсюдженою та важкою патологією, що може супроводжуватися цілим рядом ускладнень, які не тільки утруднюють його терапію, але й значно збільшують летальність. Особливу небезпеку становлять аррозивні кровотечі, що супроводжують гострий деструктивний панкреатит. Аррозивні кровотечі потребують негайних діагностичних заоходів – комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультразвукове дослідження, але найбільш інформативним є метод прямої ангіографії. Мета. Оцінити ефективність рентгенендоваскулярних втручань при масивних арозивних кровотечах у хворих з гострим деструктивним панкреатитом. Матеріали і методи. Рентгенендоваскулярні втручання застосовані у 9 пацієнтів віком від 35 до 73 років, у яких виникла масивна Аррозивна кровотеча, як ускладнення гострого деструктивного панкреатиту. Поява кровотечі спостерігалась у післяопераційний період на тлі отримання повного комплексу інфузійної та консервативної терапії. Кровотеча розвивалася у перші дві доби у Результати та обговорення. У найближчий час кровотеча зупинилась у 9 хворих (100%). На другу добу у двох хворих з емболізацією печінкової артерії стався рецидив кровотечі. Повторна ангіографія та спроби емболізації були неефективні та хворі загинули. У хворих з емболізацією a. pancreato-duodenalis та a. lienalis кровотечі не відновлялися. Таким чином, ми отримали значно кращі результати – 7 з 9 хворих вижили (77.7%), не дивлячись на важкість стану та прогноз.
Висновки. Дотримання даної тактики в лікуванні кровотеч при гострому деструктивному панкреатиті показав високу ефективність, особливо при суперселективній емболізації з виявленням джерела кровотечі.
Acute pancreatitis (AP) is a widespread and severe pathology that can be accompanied by a number of complications that
not only complicate its therapy, but also significantly increase mortality. A special danger is erosive bleeding accompanying acute destructive
pancreatitis. Erosive bleeding requires immediate diagnostic procedures – computed tomography, magnetic resonance imaging, ultrasound,
but the most informative method is direct angiography.
The aim of the study. To assess the effectiveness of X-ray endovascular interventions for massive erosive bleeding in patients with acute
destructive pancreatitis.
Materials and methods. X-ray endovascular interventions were used in 9 patients aged 35 to 73 years who had massive erosive bleeding
as a complication of acute destructive pancreatitis. Bleeding was observed in the postoperative period against the background of receiving a
full complex of infusion and conservative therapy. Bleeding developed in the first two days in 2 patients and in the first two weeks in 7 patients.
Endovascular intervention was performed to stop the bleeding
Results and discussion. In the near future, bleeding stopped in 9 patients (100%). On the second day, two patients with hepatic artery
embolization experienced a recurrence of bleeding. Repeated angiography and embolization attempts were ineffective and the patients died.
In patients with embolization a. pancreato-duodenalis and a. lienalis bleeding did not recover. Thus, we obtained significantly better results –
7 out of 9 patients survived (77.7%), regardless of the severity of the condition and the prognosis.
Conclusions. Adherence to this tactic in the treatment of bleeding in acute destructive pancreatitis has shown high efficiency, especially
in superselective embolization with identification of the source of bleeding.
