Abstract:
Поширеність постійної форми фібриляції передсердь (ФП) серед осіб похилого віку (60–74 роки) у загальній популяції складає близько 5–7 %. Актуальність проблеми ФП полягає в тому, що вона у 5 разів збільшує ризик розвитку інсульту, насамперед, за рахунок кардіоемболічних механізмів. Прогнозування значущості ризику тромбоемболічних ускладнень базується на бальній оцінці за допомогою шкали CHA2DS2- VASc. Головне, що вимагається від пацієнта з ФП – виконувати призначення лікаря стосовно постійної антикоагулянтної терапії. З метою ілюстрації «неминучості долі» у розвитку тромбоемболічного інсульту у хворого з постійною формою ФП наводимо клінічне спостереження.
