Біоелектрична активність м´язів у пацієнтів з травмами гомілки

Abstract

Травми опорно-рухового апарату, зокрема переломи довгих трубчатих кісток, залишаються одними з причин тимчасової непрацездатності, а в ряді випадків і інвалідності хворих. Якщо врахувати, що тривалість лікування хворих з переломами довгих трубчатих кісток вираховується місяцями, то стане очевидним, що розробка раціональних методів їх лікування залишається актуальною медичною та соціальною проблемою. Якщо питання репозиції та фіксації відломків можуть вважатися відносно вирішеними (скелетне витяжіння, внутрішньокістковий металоостеосинтез, компресійний остеосинтез та ін.), то проблема збереження та відновлення нервово-м´язового апарату пошкодженої кінцівки, незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених цим питанням, вирішення їх і до цього часу далекі від задовільних рішень.