Порівняльна характеристика експериментальних моделей антифосфоліпідного синдрому

Abstract

Неухильне зростання числа та різноманітності несприятливих факторів навколишнього середовища спричиняє збільшення поширеності серед населення системних захворювань, у тому числі й автоімунного ґенезу. Ураження судин є загальною ключовою ланкою пошкодження систем та органів і найчастіше є визначальним чинником у визначенні тяжкості та прогнозу даних патологій. Як, наприклад, при антифосфоліпідному синдромі (АФС) 15-річне виживання становить лише 65 %, а провідною причиною смертності залишаються тромбози 35 %. Однак відсутність єдиної адекватної загальноприйнятої експериментальної моделі залишає відкритим питання про можливість порівняння результатів корекції АФС в експерименті, а отже, вимагає подальшого перегляду для можливості клінічного використання. Мета дослідження. Порівняти загальнопоширені методи ремоделювання АФС в експерименті на щурах.