Протисудомна дія пропоксазепаму на фоні введення флумазенілу

Abstract

Одним з підходів до визначення механізмів дії нових сполук є використання відомих цілеспрямованих антагоністів рецепторів сумісно з досліджуваними сполуками. Проведення таких експериментів in vitro (рецепторний аналіз із використанням витіснення відомого ліганду) дає інформацію лише про відносну величину афінітету сполуки у порівнянні з антагоністом. Модифікація цього методу для алостеричних модуляторів, якими є 3-алкоксіпохідні 1,4-бенздіазепіну, з використанням ГАМК-зсуву дозволяє оцінити й внутрішню активність сполук. Але в умовах in vivo одночасне застосування досліджуваної сполуки та відомого антагоністу дозволяє дати висновок щодо зазначених параметрів, але й охарактеризувати загальний вплив на цільний організм, визначити, наскільки залучені до дії нейронні системи що вивчаються за допомогою цих фармакологічних зондів, та навіть визначити ефективність запропонованих антагоністів у випадках можливого передозування.