Актуальність статті полягає в тому, що продовження реформування
у сфері охорони здоров’я передбачає необхідність корегування державної
політики у відповідності до виявлених реально існуючих проблем та недоліків,
розробки пропозицій щодо їх усунення. Реформування системи охорони
здоров’я в Україні загалом здійснюється за європейським зразком та
стандартами. Практичний досвід даного процесу показав відсутність
комплексного підходу до розв’язання багатьох проблем, неврахування усіх
чинників політичного, організаційного, правового, матеріально-технічного
характеру під час його реалізації. Недостатнім є інформаційне забезпечення
реформи, звідси незрозумілість для населення окремих її аспектів і як наслідок
неприйняття. Метою статті є аналіз проблем та недоліків реформування
системи охорони здоров’я та висловлення пропозицій щодо удосконалення
нормативно-правового регулювання адміністративного управління у цій
сфері. Досліджуються проблеми та недоліки першого та другого етапу
реформування системи охорони здоров’я. До основних із них віднесено:
відсутність цілеспрямованої державної політики, упущення і недоліки
медичного законодавства, проблеми правового регулювання щодо
впровадження сімейної медицини, фінансового забезпечення сфери охорони
здоров’я, вільного вибору пацієнтом лікаря та ін. Розглядаються шляхи їх
усунення, насамперед шляхом корегування державної політики відповідно до
реалій щодо поставлених мети, цілей, принципів, завдань реформування сфери
охорони здоров’я. Зроблено висновок, що основними проблемами в сфері
охорони здоров’я на сьогодні є чинники політичного, організаційного,
правового, матеріально-технічного характеру. Основними напрямками
удосконалення нормативно-правового регулювання адміністративного
управління у сфері охорони здоров’я є корегування державної політики щодо
поставлених мети, цілей, принципів, завдань та прийняття з цією метою
єдиного комплексного законодавчого акту, який би врегулював відносини у
сфері надання первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної
(високоспеціалізованої) медичної допомоги.
The relevance of the article is that the continuation of health care reform implies
the need to adjust public policy in accordance with the identified real problems and
shortcomings, to develop proposals for their elimination. The reform of the health care
system in Ukraine is generally carried out according to the European model and
standards. The practical experience of this process has shown the lack of a
comprehensive approach to solving many problems, not taking into account all the
factors of political, organizational, legal, logistical nature during its implementation.
The information support of the reform is insufficient, hence the incomprehensibility for
the population of some of its aspects and as a consequence of non-acceptance. The
purpose of the article is to analyze the problems and shortcomings of health care
reform and to make proposals for improving the legal regulation of administrative
management in this area. The problems and shortcomings of the first and second
stages of health care reform are studied. The main ones are: lack of purposeful state
policy, omissions and shortcomings of medical legislation, problems of legal regulation
on the introduction of family medicine, financial support of health care, free choice of
the doctor by the patient, etc. The ways of their elimination are considered, first of all
by adjusting the state policy in accordance with the realities of the set goals, goals,
principles, tasks of health care reform. It is concluded that the main problems in the
field of health care today are factors of political, organizational, legal, logistical nature.
The main directions of improving the legal regulation of administrative management
in the field of health care are the adjustment of state policy on the goals, objectives,
principles, objectives and the adoption of a single comprehensive legislative act that
would regulate relations in the field of primary, secondary (specialized), tertiary
(highly specialized) medical care.
