Тривожно-депресивні розлади у пацієнтів з ожирінням

Abstract

Ймовірність розвитку великого депресивного розладу (ВДР) та тривоги (Т) зростає залежно від кількості супутніх метаболічних порушень, таких як дисліпідемія, інсулінорезистентність, артеріальна гіпертензія (АГ) та ожиріння. Дослідження вказують на те, що для виникнення такого зв’язку необхідне тривале запалення, спричинене зниження фізичної активності, сидячою поведінкою, не правильними харчовими звичками, що у свою чергу може призвести до метаболічних розладів. Метою нашого дослідження було виявити можливі тривожно-депресивні розлади у пацієнтів з ожирінням та дослідити розповсюдженість таких розладів у пацієнтів Одеського регіону. Згідно до дизайну дослідження було обстежено 67 пацієнта з ожирінням, які проходили лікування на базі кафедри сімейної медицини та поліклінічної терапії Одеського національного медичного університету. Пацієнтам які увійшли до нашого дослідження було запропоновано пройти огляд за загальноприйнятим алгоритмом, антропометричне обстеження з обчислення ІМТ та визначення вмісту вісцерального жиру. Окрім цього пацієнтам було запропоновано пройти ряд опитувальників, а саме: опитувальник рівня фізичної активності, госпітальну шкалу тривог та депресій HADS, шкалу депресії Бека, анкету генералізованого тривожного розладу (GAD-7), анкету PHQ-9 та опитувальник M.I.N.I. (Міжнародний нейропсихіатричний опитувальник). В результаті збору анамнезу було встановлено, що переважна більшість мали коморбідні захворювання у вигляді: АГ — 36 пацієнтів (56,72 %), цукровий діабет 2-го типу — 29 пацієнтів (43,28 %), переддіабет 15 (22,39 %), дисліпідемію було діагностовано у 39 пацієнтів (58,21 %). Опитувальник M.I.N.I. був нами застосований задля визначення підтипу депресивного розладу у наших пацієнтів. Так, нами було встановлено, що найрозповсюдженішими підтипами були: ВДР (26,87 %), депресивний розлад з меланхолією (16,42 %) та дистимія (17,91 %). На нашу думку є доцільним застосування психологічних опитувальників у практиці лікарів різних спеціальностей, корі взаємодіють із пацієнтами, які живуть із ожирінням. При виявлені за допомогою діагностичного скринінгу, а саме опитувальників, пацієнтів з ТДР необхідно направити їх на подальшу консультацію до лікаря-психотерапевта.

The likelihood of developing major depressive disorder (MDD) and anxiety (T) increases with the number of comorbid metabolic disorders, such as dyslipidemia, insulin resistance, hypertension (AH), and obesity. Research indicates that long-term inflammation caused by reduced physical activity, sedentary behavior, and poor eating habits is necessary for this connection to occur, which in turn can lead to metabolic disorders. The aim of our study was to identify possible anxiety-depressive disorders in obese patients and to investigate the prevalence of such disorders in patients of the Odesa region. According to the research design, 67 obese patients who were treated at the Department of Family Medicine and Polyclinic Therapy of Odesa National Medical University were examined. Patients included in our study were asked to undergo an examination according to a generally accepted algorithm, an anthropometric examination to calculate BMI and determine the content of visceral fat. In addition, patients were asked to complete a series of questionnaires, namely: the physical activity level questionnaire, the HADS Hospital Anxiety and Depression Scale, the Beck Depression Scale, the Generalized Anxiety Disorder Questionnaire (GAD-7), the PHQ-9 questionnaire, and the M.I.N.I. (International Neuropsychiatric Questionnaire). As a result of taking anamnesis, it was established that the vast majority had comorbid diseases in the form of: hypertension - 36 patients (56.72%), type 2 diabetes - 29 patients (43.28%), prediabetes - 15 (22.39%), dyslipidemia was diagnosed in 39 patients (58.21%). Questionnaire M.I.N.I. was used by us to determine the subtype of depressive disorder in our patients. Thus, we found that the most common subtypes were: ADHD (26.87%), depressive disorder with melancholia (16.42%) and dysthymia (17.91%). In our opinion, it is appropriate to use psychological questionnaires in the practice of doctors of various specialties who interact with patients living with obesity. When patients with TDD are identified using diagnostic screening, namely questionnaires, they should be referred for further consultation with a psychotherapist.