Мета дослідження: вивчення впливу м-холіноблокаторів при нетриманні сечі після формування артифіціального
сечового міхура та аналіз ефективності фармакологічної корекції щодо виживаності та якості життя.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 114 пацієнтів, яким раніше було проведено радикальну цистектомію з формуванням необладера на різних етапах післяопераційного періоду. Значне нетримання сечі різного ступеня, що впливало на якість життя, було зафіксовано у 27 (23,7 %) хворих, які увійшли до групи вивчення
впливу соліфенацину.
для виявлення ступеня тяжкості і динаміки відновлення функції континенції було проведено анкетування хворих
з нетриманням сечі в денний та нічний час. За допомогою комплексного дослідження на уродинамічній установці
Delphis KT проведено аналіз уродинамічних показників при нетриманні сечі.
Результати. Після формування артифіціального сечового міхура у хворих спостерігали більш стабільну денну континенцію за рахунок ментального контролю за сечовипусканням та розуміння необхідності сечовипускання за часом.
Більш складною була ситуація у хворих з нічним нетриманням сечі після радикальної цистектомії та формування
штучного сечового міхура. Проте через 2 тиж лікування соліфенацином пацієнти відзначили значне поліпшення
функції нічного утримання сечі.
Після проведеного лікування соліфенацином пацієнти відзначили покращання денного утримання сечі на 37,2 %,
нічного – на 48,9 %.
двотижневе лікування соліфенацином значно покращило якість життя пацієнтів та динаміку показників ентероцистоманометрії, про що свідчать результати контрольних досліджень. Показник рівня суб’єктивної чутливості статистично достовірно збільшувався на 35,24 % порівняно з групою до лікування і становив 304,2±62,1 см вод. ст.
(p≤0,05). Рівень першого позиву на сечовипускання також достовірно збільшувався на 20,4 % – 458,2±81,0 см вод. ст.
(p≤0,05). Рівень імперативного позиву на сечовипускання дорівнював 636,1±92,8 мл (p≤0,05), що статистично достовірно вище на 17,5 % щодо пацієнтів, які не приймали соліфенацин.
Висновки. Використання м-холіноблокаторів у корекції нетримання сечі у пацієнтів з артифіціальним сечовим міхуром внаслідок дії на гладкі м’язи кишечника через парасимпатичну іннервацію покращує уродинамічні показники
та якість життя хворих.
The objective: to study the M-cholinoblockers effect by urinary incontinence after the formation of an artificial bladder and to
analyze the effectiveness of pharmacological correction on survival and quality of life.
Materials and methods. 114 patients after radical cystectomy with the formation of a neobladder at various stages
of the postoperative period involved in the study. The significant urinary incontinence of different degrees, which
affected the patient’s quality of life, was determined in 27 (23.7%) persons who were included in solifenacin effect
study group.
To identify the degree of severity and the dynamics of recovery of the continence function, a questionnaire was
conducted among patients who had urinary incontinence during the day and at night. With the help of a comprehensive
study on the Delphis KT urodynamic unit, an analysis of urodynamic parameters in urinary incontinence was carried
out.
Results. After the formation of an artificial bladder, the patients had more stable daytime continence due to mental control
over urination and understanding the need to urinate according to time.
The situation was more complicated in patients with nocturnal urinary incontinence after radical cystectomy and the formation
of an artificial bladder. However, after 2 weeks of treatment with solifenacin, patients had a significant improvement in the
function of nocturnal urinary retention.
After treatment with solifenacin patients had an improvement in daytime urinary retention by 37.2 % and nighttime urinary
retention by 48.9 %. Two-week treatment with solifenacin significantly improved the patient’s quality of life and the dynamics of
enterocystomanometry indicators, as evidenced by the results of control studies. The indicator of the subjective sensitivity
level increased statistically significantly by 35.24 % compared to the group before treatment and amounted to 304.2±62.1
cm of water column (p≤0.05). The level of the first urge to urinate also increased reliably by 20.4 % – 458.2±81.0 cm of water
column (p≤0.05). The level of urge to urinate was 636.1±92.8 ml (p≤0.05), which was statistically significantly higher by 17.5
% compared to patients who did not take solifenacin.
Conclusions. The use of M-cholinoblockers in the correction of urinary incontinence in patients with an artificial urinary
bladder due to the action on the smooth muscles of the intestines through parasympathetic innervation improves urodynamic
indicators and the quality of life of the patients.
