Синдром полікістозних яєчників: компетенції сімейного лікаря

Abstract

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є одним із найпоширеніших захворювань у популяції жінок репродуктивного віку. Через великий спектр симптомів СПКЯ може впливати на різні системи організму та бути одним із коморбідних захворювань протягом життя жінки. Сімейний лікар може запідозрити діагноз СПКЯ у жінки репродуктивного віку, якщо вона має симптоми порушення менструального циклу та/або супутні симптоми надлишку андрогенів, а саме акне, гірсутизм тощо. Згідно з Роттердамськими критеріями, діагноз СПКЯ може бути встановлено, якщо є два із трьох таких критеріїв: гіперандрогенія (встановлена клінічно або біохімічно), порушення менструального циклу (< 9 менструальних циклів на рік або проміжок між циклами > 35 днів) та полікістоз яєчників за результатами УЗД (> 12 антральних фолікулів в одному яєчнику та/або об’єм яєчників > 10 см2). Диференційна діагностика СПКЯ потребує виключення інших захворювань і станів, найчастіше це: вагітність, дисфункція щитоподібної залози, гіперпролактинемія, синдром Кушинга; рідше – вроджена гіперплазія надниркових залоз та андрогенсекретувальні пухлини. Антропометричне дослідження – одна зі складових обстеження пацієнток із СПКЯ. Терапією першої лінії для жінок із СПКЯ на тлі ожиріння є модифікація способу життя за допомогою поведінкової терапії, раціональної фізичної активності та правильних харчових звичок. Крім модифікації способу життя, лікування СПКЯ має бути багатоцільовим і враховувати фенотип, симптоми, особисті цілі та очікування кожної пацієнтки, як-от бажання завагітніти. Важливе значення у веденні осіб із СПКЯ належить скринінгу цукрового діабету, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, анемії та дефіциту вітаміну D. Усіх пацієнток із тяжким або швидким прогресивним перебігом СПКЯ, а також тих, у кого рівень тестостерону вдвічі перевищує верхню межу норми, слід скеровувати до ендокринолога чи гінеколога, щоб виключити інші причини цього стану.

Polycystic ovary syndrome (PCOS) is one of the most common diseases in the population of women of reproductive age. Due to the wide range of symptoms, PCOS can affect different body systems and be one of the comorbid diseases during a woman’s life. A family doctor may suspect the diagnosis of PCOS in a woman of reproductive age if there are symptoms of menstrual irregularities and/or concomitant symptoms of androgen excess, namely acne, hirsutism, etc. According to the Rotterdam criteria, the diagnosis of PCOS can be established if there are two of the following three criteria: hyperandrogenism (established clinically or biochemically), irregular menstrual cycle (< 9 cycles per year or interval between cycles > 35 days) and polycystic ovaries at the ultrasound study (> 12 antral follicles in one ovary and/or ovarian volume > 10 cm2). Differential diagnosis of PCOS requires the exclusion of other diseases, most often these are: pregnancy, thyroid gland dysfunction, hyperprolactinemia, Cushing’s syndrome; less often – congenital hyperplasia of the adrenal glands and androgen-secreting tumors. Anthropometric research is also one of the examination of patients with PCOS. First-line therapy for obese women with PCOS is lifestyle modification through behavioral therapy, moderate physical activity, and healthy eating habits. In addition to lifestyle modification, PCOS treatment should be multitargeted to match each patient’s phenotype, symptoms, personal goals, and expectations, such as desire to become pregnant. Screening for diabetes, dyslipidemia, hypertension, anemia, and vitamin D deficiency is important in the management of PCOS patients. All patients with a severe or rapidly progressive course, or those with testosterone levels greater than twice the upper limit of normal, should be referred to an endocrinologist or gynecologist to rule out other causes of the condition.