Мета роботи: покращити результати лікування постраждалих з вогнепальними проникаючими пораненнями живота з ушкодженням товстої кишки шляхом упровадження принципу відповідності об’єму ушкодження обсягу первинного оперативного втручання за рахунок органозберігальних операцій.
Матеріали і методи. Проаналізовано 164 вогнепальних поранення живота з ушкодженням товстої кишки у 151 постраждалого. Всі поранені - чоловіки у віці від 19 до 58 років, середній вік становив (34 ± 5,2) року.
Проникаючі наскрізні поранення живота були у 48 (31,8%) пацієнтів, сліпі – у 103 (68,2%). За характером ушкодження
товстої кишки десерозацію виявлено у 8 (5,3%) постраждалих, сліпе поранення – у 57 (37,7%), наскрізне – у 86 (57,0%).
Кульові поранення були у 31 (20,5%) постраждалого, осколкові – у 120 (79,5%). Поранення товстої кишки мали таку
локалізацію: сліпа кишка – 37 (24,5%) пацієнтів, висхідна ободова кишка – 19 (12,6%), поперечна ободова кишка – 32
(21,2%), низхідна ободова кишка – 18 (11,9%), сигмоподібна ободова кишка – 33 (21,9%), декілька відділів товстої кишки
– 12 (7,9%). Поранені були розподілені на дві групи в залежності від обсягу виконаного оперативного втручання: основну – 49 (32,4%) поранених, яким виконали органозберігальні операції, та контрольну – 102 (67,6%) поранених, у яких
застосували резекційні методи. До органозберігальних операцій відносили ушивання дефектів товстої кишки з формуванням або без формування розвантажувальної коло- чи ентеростоми.
Результати. Остаточне рішення щодо обсягу оперативного втручання приймали безпосередньо після ревізії органів
черевної порожнини, оцінки характеру ушкоджень (особливу увагу приділяли розміру, локалізації і кількості дефектів кишечника, стану його брижового краю та адекватності кровотоку), наявності та давності розлитого перитоніту чи
його відсутності, загального стану пораненого (об’єм крововтрати, наявність ознак сепсису, гемодинамічні показники
та загальний характер поранень). Одне або декілька поранень товстої кишки, включаючи великі за розмірами, розглядали як показання до виконання органозберігальних втручань (ушивання рани кишки, ушивання рани кишки з колочи єюностомою, екстраперитонізація). У пацієнтів основної групи були меншими терміни перебування у стаціонарі і
частота ускладнень, ніж у пацієнтів контрольної групи. Після реабілітації та етапного закриття розвантажувальних стом
усі поранені основної групи повернулися до лав Збройних Сил України.
Висновки. Вибираючи метод хірургічного лікування вогнепальних поранень товстої кишки, слід ґрунтуватися на комплексному аналізі характеру бойової травми, стану пацієнта та ризику інтра- і післяопераційних ускладнень. Пріоритетність доцільно надавати органозберігальним втручанням як більш фізіологічним та таким, що дозволяють якнайшвидше повернути пораненого до виконання службових обов’язків. При виборі обсягу органозберігальної операції хірург
повинен дотримуватись принципу відповідності об’єму ушкодження та загального стану пораненого обсягу оперативного втручання.
Objective. To improve the results of treatment in injured persons with a gun-shot penetrating abdominal woundings with
damages of large bowel, using introduction of principle for compliance between volumes of the damage and the primary operative
intervention through organ-preserving operations.
Materials and methods. There were analyzed 164 gun-shot abdominal woundings of large bowel in 151 injured persons. All
the wounded persons were men, aged from 19 tо 58 yrs old, (34 ± 5.2) yrs old at average. Penetrating cross-cutting abdominal
woundings have occurred in 48 (31.8%) patients, the blunt – in 103 (68.2%). In accordance to character of the large bowel
damage there were: deserozation - in 8 (5.3%) injured persons, the blunt wounding – in 57 (37.7%), and a through one – in 86
(57.0%). The bullet woundings have occurred in 31 (20.5%) injured persons, while the comminuted – in 120 (79.5%). The large
bowel woundings have had following localizations: coecum – in 37 (24.5%) patients, ascending colon – 19 (12.6%), transverse
colon – 32 (21.2%), descending colon – 18 (11.9%), sigmoid colon – 33 (21.9%), and several perts of large bowel – 12 (7.9%).
The wounded persons were distributed into two groups, depending on volume of the operative intervention performed: the
main – 49 (32.4%) wounded persons, in whom organ-preserving operations were performed, and a control one – 102 (67.6%)
wounded persons, in whom resectional methods were applied. The large bowel wall defects suturing with or without formation
of unloading colo- or enterostomy were considered as organ-preserving operations.
Results. Definite decision, concerning the operative intervention volume, was made immediately after revision of the abdominal
cavity organs, estimation of the damages character (special attention was drawn to dimensions, localization and quantity
of intestinal defects, the state of its mesenterial edge and adequacy of a blood flow), presence and remoteness of extended
peritonitis, general state of a wounded person (the blood loss volume, the sepsis features presence, hemodynamicac indices and
common character of the woundings). Оne or several woundings of large bowel, including big in dimensions, were considered
as indications for performance of organ-preserving operations (the intestinal wound suturing, the intestinal wound suturing
with colo- or jejunostomy, еxtraperitonization). In patients of the main group, comparing with those of the control group, the
stationary stay and the complications rate were reduced. After rehabilitation and staged closure of unloading stomas all wounded
persons of the main group went back to service in Military Forces of Ukraine.
Conclusion. Selecting the surgical treatment method for the gun-shot woundings of large bowel, it is necessary to base on
complex analysis of the battle trauma character, the patient’s state and the risk for іntra- and postoperative complications. The
first-line application of organ-preserving interventions as more physiological and those, which permit mostly rapid come back
to the service duties functioning, is expedient. While choosing the organ-preserving operation volume, the surgeon must adhere
to principle of compliance between the damage volume and prevalence, general state of a wounded person and the operative
intervention volume.