Можливості патогенетичного лікування фібротичних змін печінки у хворих на хронічний гепатит В+С

Abstract

The aim of this study was to evaluate the effect of hepatoprotector Bicyclol on the progression of liver fibrosis in patients with chronic hepatitis B + C based on the previously proposed prognostic scale. Materials and methods: Were examined in the dynamics (at the time of treatment and at the end of treatment) of 50 patients with chronic viral hepatitis B + C. The severity of liver fibrotic changes (fibrosis stage) was assessed using the non-invasive Fibrotest technique, which is an alternative to puncture liver biopsy. Statistical analysis of the obtained data was performed using the program Statistica 6.1. Achieved results. The analysis of biochemical parameters of 50 patients with chronic hepatitis B + C (HCV + C) was performed. The control group (25 patients) received traditional hepatoprotectors, the study group (also 25 people) received the drug “Bicyclol” as a means of antifibrotic therapy. In all patients of group 2 who received hepatoprotector “Bicyclol”, no significant changes in health were observed, ie there were no cases of side effects. The difference between patients before treatment and after completion of a full course of antiviral therapy is statistically significant (p d” 0.05). Against the background of continuing treatment with the drug “Bicyclol” cytolysis in all patients remained within normal limits. To assess the dynamics of liver fibrosis in patients with HCV + C in the study and control groups, the number of patients with a certain degree of fibrosis was the same — F0-F1 and F3 (10 people), F2 (5 people). In previous work, a scale has been proposed for prognostic assessment of the rate of progression of liver fibrosis. Based on the identified correlations, a prognostic scale was proposed to assess the individual risk of the rate of progression of liver fibrosis. “Protective” genotypes found mainly in patients with F0-F1 fibrosis, as well as “profibrotic” genotypes, which were found mainly in patients with F3 fibrosis, were identified. Each “protective” genotype was coded as +1 point, each “profibrotic” — as -1 point. All points were summed; the higher the sum of all scores, the higher the individual risk of high rate of liver fibrosis progression. In most patients with HCV + C in group 1 who did not receive antifibrotic therapy, there was a negative dynamics of fibrotic changes in the liver — in 5 people there was a transformation of the degree of fibrosis F0-1 in F-2 and also in 2 people F2 in F3. In these patients, the risk of rapid progression of liver fibrosis was assessed as high on the proposed prognostic scale. No rapid adverse morphological changes in the liver were observed in patients receiving Bicyclol as an antifibrotic agent. All patients with HCV + C receiving the drug “Bicyclol” with progressive morphological changes in the liver had a high risk of rapid progression of liver fibrosis on the proposed prognostic scale.

Мета роботи — оцінити вплив гепатопротектора «Біциклол» на прогресування фіброзу печінки у пацієнтів з хронічним гепатитом В + С на підставі раніше запроонованої прогностичної шкали. Матеріали и методи: Були обстежені в динаміці (при зверненні та після завершення курсу лікування) 50 пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом В+С. Виразність фібротичних змін печінки (стадія фіброзу) оцінювалася за допомогою неінвазивної методики Fibrotest, що є альтернативою пункційної біопсії печінки. Статистичний аналіз отриманих даних проводили з використанням програми Statistica 6.1. Отримані результати. Проведено аналіз біохімічних показників 50 пацієнтів з хронічним гепатитом В+С (ХГВ+С). Контрольна група (25 пацієнтів) отримувала традиційні гепатопротектори, досліджувана група (також 25 осіб) отримувала препарат «Біциклол» як засіб протифібротичної терапії. У всіх пацієнтів 2-ої групи, які отримували гепатопротектор «Біциклол», не спостерігалося будь-яких суттєвих змін самопочуття, тобто випадків появи побічних ефектів не відзначалося. Різниця показників ц пацієнтів до початку лікування і після завершення повного курсу противірусної терапії статистично достовірна (р d” 0,05). На фоні продовження лікування з використанням препарату «Біциклол» показники цитолізу у всіх пацієнтів залишалися в межах норми. Для оцінки динаміки фіброзу печінки у хворих на ХГВ+С у досліджуваній і контрольній групі, кількість пацієнтів з певним ступенем фіброзу було однаковим — F0-F1 та F3 (по 10 осіб), F2 (5 осіб). У наших попередніх роботах було запропоновано шкала для прогностичної оцінки швидкості прогресування фіброзу печінки. На підставі виявлених кореляційних зв’язків була запропонована прогностична шкала для оцінки індивідуального ризику швидкості прогресування фіброзу печінки. Були виділені «протективні» генотипи, які були виявлені переважно у хворих зі ступенем фіброзу F0-F1, а також «профібротичні» генотипи які були виявлені переважно у хворих зі ступенем фіброзу F3. Кожен «протективний» генотип був закодований як +1 бал, кожен «профібротічний» — як -1 бал. Проводилося сумування всіх балів; чим більше була сума всіх балів, тим вище індивідуальний ризик високої швидкості прогресування фіброзу печінки. У більшості хворих на ХГВ+С в 1 групі, які не отримували протифібротичну терапію, спостерігалась негативна динаміка фібротичних змін у печінці — у 5 осіб спостерігалась трансформація ступеню фіброзу F0-1 в F-2 й також у 2 осіб F2 в F3. У цих пацієнтів ризик швидкого прогресування фіброзу печінки був оцінений як високий за запропонованою прогностичною шкалою. У пацієнтів, які отримували препарат «Біциклол» як протифібротичний засіб, не спостерігалось швидких негативних морфологічних змін в печінці. У всіх хворих на ХГВ+С, що отримували препарат «Біциклол», з прогресуючими морфологічними змінами печінки був виявлений високий ризик швидкого прогресування фіброзу печінки за запропонованою прогностичною шкалою.