Типи акцентуації характеру у хворих на рецидивуючий герпетичний кератит

Abstract

Герпетична інфекція є найчастішою причиною запальних захворювань рогівки в країнах Європи, а її ускладнені форми залишаються найбільш частим показанням до лікувальної кератопластики. Фактори, що контролюють рівновагу між гострою і латентної фазами при рецидивуючій герпетичній інфекції, досі недостатньо ясні. Потенційним кофактором розвитку інфекційного процесу в даний час також вважається психоемоційна дезадаптація. Мета: вивчення психологічних особливостей осіб з рецидивуючим герпетичним кератитом. Матеріал та методи. Дослідження проведено у 27 пацієнтів з рецидивуючим герпетичним кератитом (стромальна форма) віком від 23 до 50 років. Для вивчення їх психологічних особливостей був використаний опитувальник К. Леонгарда-Шмішека, дані якого були уточнені при діагностичному інтерв'ю і за самозвітом пацієнтів. Опитувальник діагностує 10 акцентуйованих типів: гіпертимічний, застріваючий, емотивний, тривожно-боязкий, педантичний, циклотимічний, дистимічний, неврівноважено-збудливий, демонстративний (істероїдний), екзальтований. Показники в межах 8-12 балів є нормою; показники, що перевищують ці значення, вважаються ознакою акцентуації. Результати. Найбільш часто визначаються наступні акцентуації: емотивна (92,5%), застріваюча (81%), гіпертимічна (62,9%), демонстративна і педантична (по 59,2%), циклотимічна (56%). Екзальтація як акцентуація характеру виявлена у 44,4% хворих і представлена високою силою виразності. У 81,5% пацієнтів з рецидивуючим герпетичним кератитом спостерігається поєднання двох і більше акцентуацій, серед яких домінуюче значення має емотивна. Висновок. Встановлено, що в 81,4% випадків пацієнти з рецидивуючим герпетичним кератитом мають комбінацію двох і більше типів акцентуацій характеру з домінуючою вираженістю емотивної акцентуації характеру – у 92,5% хворих. Переважне значення в психологічній структурі обстежених осіб мають акцентуації, загальними характеристиками яких є високий рівень лабільності емоційних реакцій, їх глибина і тривалість, вразливість, ранимість, здатність до співпереживання, образливість. Проведене дослідження не є вичерпним: важливим є вивчення ролі захворювання у формуванні неадаптівних форм психологічного реагування.