Abstract:
Герпетична інфекція є найчастішою причиною запальних захворювань рогівки в країнах Європи, а її
ускладнені форми залишаються найбільш частим показанням до лікувальної кератопластики. Фактори,
що контролюють рівновагу між гострою і латентної
фазами при рецидивуючій герпетичній інфекції, досі
недостатньо ясні. Потенційним кофактором розвитку інфекційного процесу в даний час також вважається психоемоційна дезадаптація.
Мета: вивчення психологічних особливостей осіб з рецидивуючим герпетичним кератитом.
Матеріал та методи. Дослідження проведено у 27
пацієнтів з рецидивуючим герпетичним кератитом
(стромальна форма) віком від 23 до 50 років. Для вивчення їх психологічних особливостей був використаний
опитувальник К. Леонгарда-Шмішека, дані якого були
уточнені при діагностичному інтерв'ю і за самозвітом
пацієнтів. Опитувальник діагностує 10 акцентуйованих типів: гіпертимічний, застріваючий, емотивний,
тривожно-боязкий, педантичний, циклотимічний, дистимічний, неврівноважено-збудливий, демонстративний (істероїдний), екзальтований. Показники в межах
8-12 балів є нормою; показники, що перевищують ці
значення, вважаються ознакою акцентуації. Результати. Найбільш часто визначаються наступні
акцентуації: емотивна (92,5%), застріваюча (81%),
гіпертимічна (62,9%), демонстративна і педантична (по 59,2%), циклотимічна (56%). Екзальтація як
акцентуація характеру виявлена у 44,4% хворих і
представлена високою силою виразності. У 81,5% пацієнтів з рецидивуючим герпетичним кератитом спостерігається поєднання двох і більше акцентуацій,
серед яких домінуюче значення має емотивна.
Висновок. Встановлено, що в 81,4% випадків пацієнти з рецидивуючим герпетичним кератитом мають
комбінацію двох і більше типів акцентуацій характеру з домінуючою вираженістю емотивної акцентуації характеру – у 92,5% хворих. Переважне значення
в психологічній структурі обстежених осіб мають
акцентуації, загальними характеристиками яких є
високий рівень лабільності емоційних реакцій, їх глибина і тривалість, вразливість, ранимість, здатність
до співпереживання, образливість. Проведене дослідження не є вичерпним: важливим є вивчення ролі захворювання у формуванні неадаптівних форм психологічного реагування.
