Стаття присвячена проблемі функціонування медичного дискурсу. На матеріалі сучасного українського медичного дискурсу розглянуто семантико-прагматичні особливості перформативних висловлювань за допомогою
комунікативних типів питальних речень як основного засобу реалізації лікарем перформативної стратегії на етапі
об’єктивного обстеження, а також наведено аналіз висловлювань лікаря шляхом використання ним широкого спектра питальних речень у контексті відповідних мовленнєвих ситуацій у структурі медичного дискурсу. Встановлено
прагматичні умови вживання перформативної стратегії на усіх етапах об’єктивного обстеження пацієнтів.
Одним із чинників, що формують медичний дискурс, є сугестивність, оскільки інформація, що передається
лікарем, впливає на пацієнта, його почуття і розум, змінює його внутрішній світ, регулює поведінку. Пацієнт
сприймає таку інформацію як апріорну даність, бо вона надходить від авторитетної особи (лікаря).
Метою нашої статті є проаналізувати, яким чином сугестивність медичного дискурсу реалізується у перформативних стратегіях через вербальні установки, сформульовані лікарем у вигляді «директив», виражених як команда, порада, рекомендація, інструкція, заборона, і невербальні (відкриті пози, жести, мімічні реакції, міжособистісна дистанція, погляд, уважне слухання відповідей пацієнта) у спілкуванні. Сугестивність у медичному дискурсі
виявляється в єдності з раціонально-логічним спілкуванням. Під впливом стресу або захворювання сугестабельність пацієнта посилюється. Таким чином, навіювання максималізується, якщо воно відповідає потребам та інтересам адресата і якщо джерелом інформації виступає людина, що володіє високим авторитетом і користується
безумовною довірою.
The article is devoted to the problem of functioning of medical discourse. The semantic and pragmatic features
of performative utterances with the help of communicative types of interrogative sentences as the main means
of implementing a performative strategy by a doctor at the stage of objective examination are considered on the basis
of modern Ukrainian medical discourse. situations in the structure of medical discourse. Pragmatic conditions for the use
of performative strategy at all stages of objective examination of patients have been established.
One of the factors that shape the medical discourse is suggestibility, because the information transmitted by the doctor
affects the patient, his feelings and mind, changes his inner world, regulates behavior. The patient perceives such
information as a priori, because it comes from an authoritative person (doctor).
The aim of our article is to analyze how the suggestiveness of medical discourse is realized in performative
strategies through verbal attitudes formulated by the doctor in the form of "directives" expressed as command, advice,
recommendation, instruction, prohibition and nonverbal (open poses, gestures, facial expressions, interpersonal distance),
look, attentive listening to the patient's answers) communication. Suggestiveness in medical discourse is manifested in
unity with rational-logical communication. Under the influence of stress or disease, the patient's suggestibility increases.
Thus, suggestion is maximized if it meets the needs and interests of the recipient and if the source of information is
a person with high authority and enjoys unconditional trust.
It is revealed that the variant of modification of the standard performative strategy at the stage of objective examination
is constructions with the help of motivational definite-personal sentences with a compound main member, the auxiliary part
of which is expressed by tokens in the form of the imperative mood member in the form of the future tense of the second
person plural and singular, interrogative two-syllable sentences with a compound verb predicate in the present or future
tense of the second person plural or singular, and interrogative two-syllable sentences with a predicate in the form of unreal
modality conditional.
