Деякі особливості ведення хворих із вогнищевими захворюваннями біліопанкреатодуодеальної зони, ускладненими механічною жовтяницею

Abstract

Метою роботи було порівняти безпосередні результати виконання панкреатодуоденальної резекції у хворих на вогнищеві захворювання біліопанкреатодуоденальної зони, ускладнені синдромом механічної жовтяниці, залежно від виду передопераційної підготовки. Проаналізовано результати хірургічного лікування 272 хворих, яким було виконано панкреатодуоденальну резекцію з приводу вогнищевих захворювань біліопанкреатодуоденальної зони, ускладнених розвитком синдрому механічної жовтяниці. Хворих залежно від характеру передопераційної підготовки було рандомізовано на дві групи: основна група — 112 пацієнтів, яким підготовка до операції і прогнозування перебігу періопераційного періоду проводили відповідно до розробленого алгоритму; і група порівняння (160 пацієнтів), у якій підготовку здійснювали поза розробленим алгоритмом лише консервативним шляхом. Завдяки дотриманню розробленого алгоритму детоксикації із застосуванням біліарної декомпресії у хворих основної групи рівень загального білірубіну напередодні панкреатодуоденальної резекції склав 112,3 ± 2,7 мкмоль/л, тоді як у групі порівняння, де підготовку хворих до радикального оперативного втручання здійснювали лише консервативними заходами без біліарного дренування — 198,3 ± 3,3 мкмоль/л. Активність лужної фосфатази напередодні панкреатодуоденальної резекції складала в основній групі 104,8 ± 1,3 Од/л, а у групі порівняння — 270,8 ± 1,9 Од/л (p < 0,05). Напередодні панкреатодуоденальної резекції активність γ-глутамілтрансферази зменшилася незначно, а саме до 529 ± 29 Од/л у групі порівняння та до 485 ± 33 Од/л у основній групі (p < 0,05). Кількість випадків виникнення загрозливих життю післяопераційних ускладнень в основній групі склала 42 (37,5 %), а у групі порівняння — 102 (63,8 %). Післяопераційна летальність в основній групі склала 6,3 %, а в групі порівняння — 11,9 %.

Целью работы было сравнить непосредственные результаты выполнения панкреатодуоденальной резекции у больных очаговыми заболеваниями билиопанкреатодуоденальной зоны, осложненными синдромом механической желтухи, в зависимости от вида предоперационной подготовки. Проанализированы результаты хирургического лечения 272 больных, которым была выполнена панкреатодуоденальная резекция по поводу очаговых заболеваний билиопанкреатодуоденальной зоны, осложненных развитием синдрома механической желтухи. Больные в зависимости от характера предоперационной подготовки были рандомизированы на две группы: основная группа — 112 пациентов, которым подготовка к операции и прогнозирование течения периоперационного периода проводились в соответствии с разработанным алгоритмом; и группа сравнения (160 пациентов), в которой подготовка осуществлялась вне разработанного алгоритма только консервативным путем. Благодаря соблюдению разработанного алгоритма детоксикации с применением билиарной декомпрессии у больных основной группы уровень общего билирубина накануне панкреатодуоденальной резекции составил 112,3 ± 2,7 мкмоль/л, тогда как в группе сравнения, где подготовка больных к радикальному оперативному вмешательству осуществлялась без билиарного дренирования — 198,3 ± 3,3 мкмоль/л. Активность щелочной фосфатазы накануне панкреатодуоденальной резекции составляла в основной группе 104,8 ± 1,3 Ед/л, а в группе сравнения — 270,8 ± 1,9 Ед/л (p < 0,05). Накануне панкреатодуоденальной резекции активность γ-глутамилтрансферазы уменьшилась незначительно, а именно до 529 ± 29 Ед/л в группе сравнения и до 485 ± 33 Ед/л в основной группе (p < 0,05). Количество случаев возникновения угрожающих жизни послеоперационных осложнений в основной группе составило 42 (37,5 %), а в группе сравнения — 102 (63,8 %). Послеоперационная летальность в основной группе составила 6,3 %, а в группе сравнения — 11,9 %.